74.Система нормативно-правових актів в Україні.

Система нормативно-правових актів в Україні будується залежно від місця органу, що видає акт, в ієрархії державного апарату. Всі нормативно-правові акти поділяються на:

• закони;

• підзаконні нормативні акти.

Закон – це акт, прийнятий Верховною Радою України або через референдум (тобто законодавчою владою), що регулює найбільш важливі суспільні відносини і має вищу юридичну силу. Прийнято розрізняти закони:

• конституційні;

• звичайні.

Конституційні закони – це насамперед сама Конституція і закони, що мають безпосереднє відношення до неї. Конституція України є основним законом, що має найвищу юридичну силу. У ст. 8 Конституції України закріплено, що "закони та інші нормативно-правові акти приймаються на підставі Конституції України й повинні їй відповідати". Більше того, в Конституції України встановлене правило про те, що "норми Конституції України є нормами прямої дії".

Звичайні закони теж можна розділити на дві групи:

кодифікаційні;

поточні.

Кодифікаційний закон (кодекс) – це документ, в якому в систематизованому вигляді розташовані нормативні приписи, що регулюють окрему область суспільних відносин. Кодекс, як правило, становить ядро певної галузі законодавства. В Україні діють 18 кодексів. Усі інші закони є поточними.

Існує і таке поняття, як делегована правотворчість, тобто видання нормативно-правового акта за прямим дорученням одного органу держави іншому. Тут доречно буде згадати чинні зараз Декрети Кабінету Міністрів України (далі – Декрети КМУ). Кабінет Міністрів є органом виконавчої влади, що видає підзаконні нормативні акти – постанови й розпорядження. Однак Верховна Рада України як орган законодавчої влади наприкінці 1992 р. делегувала свої повноваження строком на 6 місяців Кабінету Міністрів і доручила йому видавати такий вид нормативних актів, як Декрет, що є не підзаконним актом, а законодавчим. Тому варто пам’ятати, що чинні на сьогодні Декрети КМУ (наприклад, "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15) за своєю юридичною природою мають силу закону, а не підзаконного акта.

Частиною українського законодавства є також міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України.

Найбільшу групу в системі законодавства складають підзаконні нормативно-правові акти – акти державних органів, прийняті в межах своїх повноважень на підставі й на виконання Конституції та законів.

До підзаконних нормативно-правових актів належать:

-укази Президента;

-постанови Кабінету Міністрів України;

-акти місцевих органів влади і самоврядування;

-акти міністерств і відомств;

-локальні акти (статут підприємства, колективний договір, правила внутрішнього розпорядку, положення про філії та представництва, накази з основної діяльності та з особового складу і т.ін).

75.Співвідношення права і закону.

Закон може бути двох видів: правовий і неправовий. Правовий закон відповідає вимогам права, втілює справедливість. Проте будь-який закон — правовий чи неправовий — належним чином прийнятий, підлягає виконанню, доки він не скасований. У країнах із демократичним режимом (а такою є Україна) ця вимога не поширюється на явно злочинні розпорядження і накази (ст. 60 Конституції України).

Якщо закон не відповідає конституції, він вважається неправовим і скасовується.

Отже, право і закон — не одне й теж. Проте було б неправильним протиставляти їх одне одному, вважати, що юридичні норми можуть існувати без вираження їх у законі та інших санкціонованих державою формах, говорити про їх несумісність або про те, що право взагалі незалежно від держави. Право завжди має форму вираження: основною з цих форм є закон.