72.Поняття та види законів.

Закон України (далі - закон) - це нормативно-правовий акт представницького вищого органа державної влади - Верховної Ради України або громадянського суспільства (безпосередньо народу України), що регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом визначення юридичного статусу і встановлення загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів цих відносин та юридичної відповідальності за порушення цих правил, має вищу юридичну силу і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.

За значенням і місцем у системі законодавства закони можна розподілити на:

1. Конституція - основний закон, що регламентує основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і свободи громадян.

2. Конституційні закони -це

- закони, на які посилається конституція або необхідність прийняття яких прямо передбачена діючою конституцією. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять посилання на конституцію;

- закони, які вносяться зміни та доповнення в чинну конституцію (див., наприклад, розділ XIII Конституції України). Закон, яким вносяться зміни в конституцію, відрізняється від закону, прийняття якого передбачено діючою конституцією тим, що він після затвердження (прийняття) набуває найвищої юридичної сили і стає складовою частиною конституції.

Конституційні закони відрізняється від інших законів наступними ознаками: 1) юридичною силою; 2) предметом регулювання - особлива сфера; 3) порядком прийняття - особлива процедура. Як правило, конституційний закон приймається кваліфікованою більшістю голосів (в Україні - 2/3). Так конституційними будуть закони про Державний прапор України, про Державний Герб України, про Державний Гімн України (ст. 20 Конституції України), про внесення змін до Конституції України (ст. 155 Конституції України).

3. Звичайні закони – це значна по кількості група законів, що регламентують певні і обмежені сфери суспільного життя відповідно до конституції, т.б. це закони, що приймається Верховною Радою України у порядку загальної законодавчої процедури з усіх питань законодавчого регулювання, за винятком тих питань, які регулюються безпосередньо Конституцією України. Звичайні закони дуже різноманітні за своїм змістом і приймаються простою більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради України. Звичайні закони поділяють на наступні види:

а) загальні закони - закони, що регламентують певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх. Загальні закони можуть бути: кодифіковані та некодифіковані (поточні);

6) спеціальні закони - закони, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносинах і їх дія розповсюджується на частину населення.

4. Забезпечувальні (оперативні) закони - нормативно-правові акти, які вводять в дію окремі закони, ратифікують міжнародні договори та ін.

Види законів за терміном їх дії:

1. постійні - закони, що діють без обмеження терміна дії;

2. тимчасові - закони, що діють з обмеженням терміна дії;

3. надзвичайні (як різновид тимчасових законів) - приймаються в певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад., проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни). Їх особливість полягає в тому, що вони припиняють дію інших законів.

Види законів за структурною формою:

1. кодифіковані – це

Кодекс – єдиний, зведений, юридично та логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативно-правовий акт. Кодекси мають складну структуру і великий об'єм, поділяються на частини: особливу та загальну, розділи та глави.

Основи законодавства – кодифікований нормативно-правовий акт, що містить концептуальні визначення, цілі і задачі правового регулювання, принципи, що встановлюють основні напрямки регулювання певної сфери суспільних відносин. Як правило, такий акт складається із нетипових правових норм – норм-цілей, норм-принципів, норм-дефініцій і забезпечує зв'язок і погодженість норм тих чи інших галузей чи інститутів права.

2. некодифіковані закони. До некодифікованих законів також відносяться Зводи законів, що є актами такого виду систематизації законодавства, як консолідація, т.б. в об'єднання декількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій же сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту. Інакше, консолідація полягає в підготовці і прийнятті укрупнених актів на базі об'єднання норм розрізнених актів, що видані з одного питання.