58.Норма права та її структура.

Найбільше розповсюджена ідея про трьохелементну побудову правової норми. Ця позиція виходить з того, що норма права, по-перше, повинні встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав обов'язків суб'єктів: по-друге, вона повинна визначати умови, при наявності яких суб'єкти можуть реалізовувати ці права та обов'язки, і, по третє, - закріплює певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться.

У відповідності з цими завданнями кожна норма логічно складається диспозиції, гіпотези та санкції.

1. Диспозиція - це частина правової норми, в якій у вигляді владного припису визначається те або інше правило поведінки (що повинен робити або, навпаки, не робити адресат норми).

Диспозиції можна поділити на такі види: а) визначена диспозиція закріплює однозначне правило поведінки, тобто учасники певних відносин можуть поводити себе лише так, як вказано у нормі права і їм не надається можливостей для вибору іншої поведінки; б) не повністю визначена диспозиція - вказує лише на загальні ознаки поведінки, в рамках які суб'єкти уточнюють своє права та обов'язки самостійно; в) відносно визначена диспозиція - вказує на права і обов'язки суб'єктів, але надає можливості для їх уточнення в залежності від конкретних обставин.

2. Гіпотеза - це частина норми, в якій визначаються умови, при яких наступає дія правил, що встановлені в диспозиції.

Гіпотеза відповідає на питання: коли? де? в якому випадку? при якій умові? Вона визначає можливості застосування норми (правил поведінки що містяться у її диспозиції) до тих або інших умов, вказує на межі діє диспозиції.

Визначена гіпотеза вичерпно визначає ті умови, при наявності яких вступає в дію правило поведінки, що міститься в диспозиції правової норми.

Не повністю визначена гіпотеза містить формулювання в загальній формі типу: "у необхідному випадку", а наявність або відсутність цієї необхідності визначається відповідними суб'єктами.

Відносно визначена гіпотеза обмежує умови застосування норі певним колом формальних вимог.

В науковій літературі зустрічається також поділ гіпотез на абстрактні та казуальні.

Абстрактна гіпотеза - це гіпотеза, в якій умови застосування норми визначаються загальними родовими ознаками, без глибокої деталізації, що надає можливість охопити, а також і піддати урегулюванню значну кількість однорідних випадків.

Казуальна гіпотеза визначає умови діє норми, використовуючи більш вузькі, спеціальні родові ознаки.

3. Санкція - це частина правової норми, в якій міститься вказівка на правові наслідки виконання або невиконання (порушення) правила, що зафіксоване в диспозиції, або умов, визначених в гіпотезі. Мета санкції - у створенні тих, або інших сприятливих наслідків для правослухняного суб'єкта чи несприятливих для правопорушника. Ці наслідки можуть знайти вираз у різних формах:

-стимулюванні та заохоченні позитивних діянь;

-примусі до здійснення певних дій;

-визнанні недійсними певних діянь;

-зміні правового статусу тих або інших суб'єктів;

-покаранні правопорушників;

-відновленні порушеного права та ін.

При цьому характер санкцій залежить від характеру врегульованих нормою суспільних відносин, і, відповідно, від особливостей окремих галузей права, до яких включається та чи інша норма.

Визначена санкція вказує на конкретний засіб реакції на діяння, а відносно визначена санкція - на кілька можливих засобів, в цьому випадку доцільність застосування конкретного засобу визначається, виходячи з особливостей конкретної справи.

В юридичній літературі підкреслюється, що тричленна структура є однією з ознак, що розрізняють норму права від інших соціальних норм і без якої норма права перестає бути сама собою.