Розділ 6. Розробка технологічного процесу ремонту однієї деталі з обґрунтуванням прийнятих рішень.

6.1. Описання конструкції деталі, яка відновлюється, найбільш спрацьо-вані поверхні. Матеріал, хімічні та фізичні властивості.

При описуванні конструкції деталі, яка відновлюється, вказується назва, вид, призначення і умови роботи та місце знаходження деталі у вузлі. Опису-ється особливість її конструкції, точність та основні поверхні, які спрацьо-вуються.

Рекомендується побудувати ескіз ремонтного креслення і показати циф-рами спрацьовані поверхні і їх розміри.

Показують конструктивні та вимірювальні бази.

Будують таблицю спрацьованих розмірів, ремонтних розмірів або номі-нальних (першопочаткових). Зразок таблиці приводиться (табл. 5.6.) Вказується кількість деталей, що відновлюють.

Таблиця 5.6

Ремонтні розміри _____________________________________

^{(назва деталі)}

Код поверхні	Спрацьований розмір (мм)	Ремонтний розмір (мм)	Номінальний розмір (мм)
А
Б
В

Після цього, з довідників необхідно вибрати і подати у вигляді таблиць 5.10, 5.11 хімічний склад і фізичні властивості матеріалу деталі (приклад, стор. 30).

6.2. Технічні вимоги на деталь.

Відповідно кресленню деталі розробляються технічні вимоги на ремонт та приймання деталі. Студенту необхідно вибрати технічні вимоги з креслення деталі, провести їх аналіз і обґрунтувати виконання цих вимог в процесі ре-монту деталі. Необхідно описати за допомогою якого обладнання, пристосу-вань, різальних інструментів, досягається виконання технічних вимог на кожну поверхню деталі (розміри, твердість, шорсткість, осьове і торцеве биття, відхи-лення круглості, циліндричності та інше). Описується контроль виконання тех-нічних вимог та вимірювальні інструменти, які при цьому використовуються. Контролю підлягають всі розміри деталі після ремонту. Обґрунтовується вибір технологічних баз. Поверхні, які використовуються як технологічні бази не по-винні бути спрацьовані. Прийнята технологічна база повинна зберігатись на всіх операціях технологічного процесу ремонту, а якщо це неможливо, то за слідуючу базу необхідно приймати оброблену поверхню деталі, яка розмірно пов’язана безпосередньо з оброблюваною.

6.3. Розробка технологічного процесу капітального ремонту деталі.

6.3.1. Метод відновлення та його обґрунтування.

Початкові дані для розробки технологічного процесу капітального ре-монту деталі включають: ремонтне креслення деталі, технічні вимоги на ремонт деталі, дефектну відомість, типові техпроцеси ремонту деталей.

Описується прийнятий метод відновлення деталі, забезпечення точності при її ремонті і проводиться обґрунтування його.

Він має бути прогресивним, найбільш економічним, забезпечуючим необ-хідне відновлення точності деталі та можливим для виконання на ремонтній дільниці, що проектується.

Рекомендуються слідуючі методи відновлення точності деталі:

- шліфуванням;

- ручним дуговим зварюванням і наплавкою. Відновлюються корпусні деталі, кронштейн, ричаги. Застосовують зварювальні трансформатори ТДМ-401, АДД-303, інші.

- ручне газове зварювання. Відновлюють кабіни, кожухи, баки. Застосовують ацетиленові генератори типу АНВ – 125, АСВ – 1,25.

- напівавтоматичне дугове зварювання. Відновлюють корпуси. Застосовують напівавтомат А-825М, ПДПГ – 515.

- наплавка під шаром флюсу. Відновлюють картки, ролики, вали, гладкі, вали колінчасті. Застосовують наплавочний універсальний верстат типу У-653, нап-лавочна головка А -580М на базі токарного верстату.

- наплавка в середовищі вуглекислого газу. Відновлюють шліцьові і гладкі ва-ли. Використовують напівавтомат типу ПДПГ – 515 на базі токарного верстату.

Відновлення деталей – найбільш прогресивний економічний спосіб. Від-новлюють найбільш складні і трудомісткі деталі.

При наплавленні необхідно застосовувати леговані матеріали для наплав-ки (дріт, електроди), що дозволить отримати наплавлений шар високої твердос-ті і стійкості від спрацювання. При обґрунтуванні методу відновлення порів-нюють декілька методів і вибирають найбільш економічний, найменш трудо-місткий.