43. Охарактеризуйте основні види магнітних документів.

Залежно від способу запису й зчитування інформації розрізняють магнітні, оптичні, магнітооптичні й інші види документів. До магнітних носіїв інформації відносять магнітну стрічку (МС), магнітну карту (МК), магнітний диск (МД) (твердий і гнучкий).На магнітний документ можна записати музику з грамплатівки, музичну чи будь-яку звукову передачу, почуту з радіоприймача, телевізора.

Магнітна стрічка складається зі смужки щільної речовини, на яку напиляється шар феромагнетиків. Саме на цей шар "запам'ятовується" інформація.

За рівнем узагальнення інформації стрічково-магнітні документи поділяються на два види:

МС, що містять первинну інформацію(тези доповідей, лекції, повідомлення, довідкові й фактографічні дані); МС, що містять вторинну інформацію(відноситься МС із записаною на ній вторинною інформацією у вигляді:а) результатів централізованої каталогізації; б) покажчиків імен, назв, скорочень, колективних авторів, видавців і т.ін;в) результатів бібліографічної обробки документів.)

Магнітна карта (МК) – носій інформації у вигляді гнучкої пластини з магнітним покриттям. Це невелика пластмасова тришарова карта на поліефірній основі, на яку у вигляді окремих вузьких смуг наносять робочий магнітний шар, що покривається потім захисним шаром з поліефірної плівки товщиною 10 – 12 мкм. Наявність захисної плівки охороняє карту від зносу, що забезпечує до 20 тисяч циклів запису й читання. Місткість пам'яті однієї магнітної карти в 10 разів перевищує місткість звичайної перфокарти.

Магнітний диск (МД) – носій інформації у вигляді диска з феромагнітним покриттям для запису. Магнітні диски поділяються на тверді й гнучкі (дискети). Твердий магнітний диск – це кругла плоска пластинка, виготовлена з твердого матеріалу, покритого феромагнітним шаром. Гнучкий диск чи дискета – це диск, виготовлений із пластика, покритого феромагнітним шаром. Магнітні диски вперше з'явилися в 1970, а у 1980 році їх випускало вже більше 30 фірм світу.

44. Основні види оптичних документів

Оптичний документ – це інтегральний вид документа, здатний увібрати в себе переваги й можливості книги, мікро-, діа- і відеофільмів, аудіозапису і т.ін., причому все це одночасно. Він необхідний для тривалого збереження великих масивів інформації. До оптичних документів відносяться оптичні диски й відеодиски: компакт-диск, CD-RОМ, DVD-диск і ін.

Оптичний диск (ОД) – матеріальний носій, на якому інформація записується і зчитується за допомогою сфокусованого лазерного променя. Оптичний диск – це оптичний (лазерний) носій інформації діаметром 8 – 12 см (4,5), товщиною – 1,2 мм. Діаметр ОД найчастіше 305 мм. Інформацію записують у кодованій формі (подвійний код 0-1). Місткість ОД залежить від технології запису й може складати 10000, 25000 чи 40000 сторінок формату А4. І це за тією умовою, що поверхня диска використовується для запису інформації лише на 60 – 70%.

За місткістю носія інформації ОД поділяються на три види:великої (понад 2х109 байт) – для використання архівів даних, що проходять через ЕОМ;середньої (7х108 - 2х109 байт) – для збереження текстової й образотворчої інформації;компактні диски (місткість до 7х108 байт) – для мікро-ЕОМ.

Аудіо-компакт-диск (КД) – це оптичний диск з постійною звуковою інформацією, записаною подвійним кодом. Призначений для відтворення інформації на програвачах компакт-дисків. Тривалість відтворення може перевищувати одну годину. КД за деякими характеристиками перевершує грамплатівку. Якість відтворення, компактність, зручність – є основними перевагами КД.

Зчитування інформації з компакт-диску, так само як і запис, відбувається за допомогою лазерного променя, але меншої потужності, з наступним її перетворенням з цифрової в аналогову форму. Відтворення компакт-дисків здійснюється на спеціальному пристрої, що програє, у якому замість голки використовують лазерний промінь. У лазерних програвачах завдяки цифровому методу відтворення виключені перешкоди, обумовлені властивостями матеріалу пластинки.

СD-RОМ – найбільш поширений вид оптичних дисків для використання в персональних комп'ютерах.– компакт-диск із постійною пам'яттю, призначений для збереження і читання значних обсягів інформації (550 Мбайт і більш). На один СD-RОМ можна вмістити 150 тис. сторінок тексту. Місткість такого диска, при настільки малому розмірі, рівний 650 Мбайтам, еквівалентна ємності близько 450 тридюймових дискет. СD-RОМ відноситься до засобів мультимедіа – тобто інтерактивним аудіовізуальним засобам, що дозволяють одночасно проводити операції з рухливими графічними зображеннями, текстом і звуком.

Відео-компакт-диск (ВД) – диск, на якому в цифровій формі записується текстова, образотворча і звукова інформація, а також програми ЕОМ. Запис інформації на ВД здійснюється шляхом зміни поверхні структури носія. ВД – це диск із синтетичного матеріалу, на поверхні якого розташовані спіральні чи концентричні доріжки з записом відеофільмів, естрадних програм, графічних зображень.

DVD-диск – різновид нового покоління оптичних дисків, на якому в цифровій формі записується текстова, відео й звукова інформація, а також комп'ютерні дані. Уперше DVD-диски були випущені в 1996 році фірмами Sony, Toshіba, Tіme Warner та ін. Розрізняють два види DVD-дисків: DVD-відео(гнучкий відео-компакт-диск із багаторазовим записом інформації на основі використання ефектів поляризації світла ) і DVD-RОМ(містить комп'ютерну інформацію і читається дисководом, підключеним до комп'ютера)

Магнітооптичний диск – це диск на магнітному матеріалі, запис інформації на який можливий тільки при нагріванні до температури 1450°С. Важливою перевагою є підвищена надійність збереження інформації (не менш 10 років без перезапису). При цьому кількість припустимих перезаписів інформації на одну дискету складає 1 млн, що робить їх дуже перспективним засобом архівування й тривалого збереження інформації.

Висока надійність при зберіганні й відтворенні інформації досягається за рахунок безконтактного зчитування, використання прозорого захисного покриття спеціальних касет, а в цифрових системах завдяки застосуванню кодів з виявленням і виправленням помилок.