41.Охарактеризуйте основні види перфорованих документів.

Перфоровані документи отримали свою назву завдяки пробитим або вирізаним отворам, які називаються перфорацією. Для отримання інформації удаються до допомоги перфоратора — пристрою для запису інформації за допомогою пробивки отворів в перфокартах і перфострічках. Для стрічкових і карткових перфораторів як носій інформації використовується перфораторна стрічка і перфораторна карта, що виготовляються з паперу, пластмаси, капрону або з яких-небудь інших матеріалів.

Основними видами вважаються: Перфокарта;Перфострічка.

Перфокарта (ПК) – це перфорований носій інформації у вигляді прямокутної картки з тонкого картону, щільного паперу чи пластмаси, призначеної для запису інформації шляхом пробивання отворів (перфорацій) чи вирізування її відповідних ділянок.

За конструкцією ПК поділяються на: ПК із крайовою перфорацією; із внутрішньою перфорацією, а також змішані чи комбіновані ПК.

Перфокарти поділяються на : Перфокарти ручного сортування (Вони поділяються на карти з внутрішньою і зовнішньою перфорацією. Карти з зовнішньою перфорацією можуть мати отвори з однієї, двох, трьох чи всіх сторін. Існують перфокарти з одним, двома, трьома й більше рядами перфораційних отворів. Найбільш поширені одно – і дворядні перфокарти. Ручні ПК дають можливість за допомогою найпростішого й дешевого устаткування приблизно в десять разів швидше робити такі трудомісткі операції, як сортування, угрупування і підбор інформації. До перфокарт ручного сортування відносять: рейтерні, щілинні, карт-ґрати, суперпозиційні (просвітні), комбіновані, клясерні, апертурні, фотографічні карти та ін.) Перфокарти машинного сортування (Використання перфокарти як спеціального машинного носія інформації обумовлено застосуванням різних видів ПЕОМ для обробки даних. ПК машинного сортування виконані на картонному матеріальному носії. Розташування й розміри граф основного написання документа, виконаного на перфокарті, стандартизовані. Основний запис документа виконується на зворотному боці ПК, на якому немає перфораційних отворів.

До основних реквізитів ПК відносяться такі: позначення документа, назва виду документа, порядковий номер зміни, номер перфокарти, спеціальні оцінки.)

Перфострічка (ПС) – носій інформації у вигляді стрічки (паперової, целулоїдної чи лавсанової), на яку дані наносяться визначеною послідовністю кодових комбінацій отворів.

Сутність ПС полягає в автоматичному й стабільному записі даних, що фіксуються за допомогою заздалегідь розробленого коду (тобто комбінації отворів) на перфострічку.

Перфострічку можна використовувати у таких випадках:

а) при передачі або прийомі телеграфних повідомлень;

б) при роботі на обчислювальних машинах та іншій оргтехніці, на спеціальних дешифраторах або у вихідному пристрої ЕОМ;

в) як запис інформації наукового й технічного характеру, на різних машинах і пристосуваннях.

42.Охарактеризуйте основні види мікрографічних документів

Мікрографічний документ виконується на мікроносії у вигляді мікрокопії чи оригіналу мікродокумента. Цей клас документів складають мікрофільми (МФ), микрофіші (ФШ) і мікрокартки (МК).

Мікрофільм (МФ) – зменшена копія документа, отримана фотографічним способом. МФ містить одне чи кілька текстових і графічних мікрозображень, об'єднаних спільним змістом. За часом появи в зовнішньому середовищі МФ поділяються на два види: мікрофільми-копії ( )і мікрофільми-оригінали(мікрофільм першого покоління, виготовлений у результаті безпосереднього фотографування документа).

Розрізняють два основних види мікрофільмів: рулонний мікрофільм(може складатися з одного, кількох рулонів і на одному рулоні може бути кілька мікрофільмів. Такі носії, інформація на яких розміщується послідовно по всій довжині рулону – сторінка за сторінкою, креслення за кресленням, відносять до лінійних чи безупинних мікрооригіналів. Рулонні МФ широко використовуються як носії інформації при виготовленні одиничних екземплярів мікрооригіналів, при створенні архівних фондів, організації масивів документів одноразового користування в НДІ, на підприємствах та ін.; при мікрофільмуванні документів великих обсягів для мініатюризації бібліотечного й довідково-інформаційного фонду, створення його страхової частини) та мікрофільм

Мікрофіша (ФШ) – плоска мікроформа з розташуванням мікрозображень у формі сітки. ФШ – це відрізок фото-, діазо- чи везикулярної плівки стандартного формату 75х125 мм, 105х148 мм, 180х240 мм, на якій у заданій послідовності розташовується мікрозображення. Читати ФШ можна на зчитувальному апараті за допомогою діапроектора. ФШ бувають оригіналами (з використанням систем ЕОМ) і копіями документів.

Залежно від кратності зменшення зображення при зйомці й кількості кадрів ФШ розділяють на:мікрофіші (кратність зменшення від 18 до 24, кількість кадрів від 60 до 90); супермікрофіші (кратність зменшення від 50 до 60, кількість кадрів від 200 до 300);ультрамікрофіші (кратність зменшення від 100 до 150, кількість кадрів до 3200).

Мікрокарта (МК) – носій інформації на фотоплівці, що вставляються в апертурну чи клясерну карту. Це документ, виготовлений на непрозорій основі. У мікрокарті можна використовувати й лицьову, і зворотну сторону, розташувавши на одній стороні пошуковий образ документа, бібліографічний опис, анотацію чи реферат документа, а на іншій – мікрозображення всього документа.

Розрізняють такі різновиди мікрокарт: мікрокард (відповідає стандарту Каталожної картки);

мікролекс – (два склеєних фотографічних відбитки, одержаних з негативів форматної плівки);

мікротейп –являє собою стандартну карту, на якій наклеєні смужки мікрозображень;

мікрострип – МК аналогічна мікротейпу, але на зворотній стороні смужки нанесені не на клейовий шар (як на мікротейпі), а особливий склад, що стає липким тільки при зволоженні.