
- •1.Задачі сучасної біотехнології. Основні етапи біотехнологічного процесу.
- •2. Використання досягнень біотехнології в рослинництві, тваринництві, медицині.
- •3.Реалізація генетичної інформації прокаріот, модель оперона, конститутивні мутанти.
- •4. Реалізація генетичної інформації еукаріот, ділянки, що забезпечують регулювання роботи генів (аутенуатори, енхансери, тата-бокс, гц-бокс).
- •5. Види точкових мутацій, мутації типу зсуву рамки зчитування, генетичні наслідки точкових мутацій.
- •6. Ферменти генетичної інженерії, їх властивості.
- •7. Методи визначення нуклеїнової послідовності: хімічне і ферментативне секвенування.
- •9. Методи конструювання рекомбінантних днк.
- •10. Методи визначення клонів, що містять необхідну послідовність днк: скринінг за допомогою днк-зонду, за активністю білку, імунологічний скринінг.
- •11. Вектори, типи векторів, вимоги до векторів.
- •12. Трансформація, компетентність клітин, шляхи її підвищення.
- •13. Плазміди і кон’югація, процес мобілізації плазмід.
- •14. Бактеріофаги, їх види, життєвий цикл фага, трансдукція, метод упакування днк фага в зрілий капсид in vitro.
- •15. Транспозони, види транспозицій.
- •16. Інтерферони, способи їх синтезу, гібридні інтерферони.
- •17. Шляхи синтезу інсуліну.
- •18. Соматотропін, його активні центри, особливості створення кДнк, шляхи регулювання синтезу соматотропіну в організмі тварин.
- •19. Лікарські засоби проти- віл-інфекції у людини, що створені за допомогою методу рекомбінантних днк.
- •20. Вакцини нового покоління, методи генної інженерії для їх створення.
- •21. Живі вакцини, шляхи їх створення, використання вірусу вісповакцини (ввв).
- •22. Методи введення трансгену у геном тварини: використання ретровірусних векторів, метод мікроін'єкцій днк, основні його етапи.
- •23. Методи введення трансгену у геном тварин: використання модифікованих ембріональних стовбурових клітин, генетичний нокаут.
- •24. Методи введення трансгену у геном тварин: використання сперматозоїдів у якості векторів трансгену, балістична трансфекція.
- •25. Трансгенні тварийи зі збільшеною швидкістю росту та стійкістю до захворювань.
- •26. Трансгенні тварини з покращеним складом молока та м'яса.
- •27. Трансгенні тварини - тварини біофармініу.
- •28. Шляхи створення трансгенних риб.
- •29.Гмо, агрономічно важливі характеристики рослин; змінені поживні властивості та склад гм-продуктів.
- •30.Природа ризиків для здоров'я людини та навколишнього середовища, пов'язані з гмо.
- •31.Особливості культивування клітин тваринного походження, гіпотези, що пояснюють старіння і загибель клітин.
- •32.Поведінка клітин в культурі, причини, що викликають втрату властивостей клітин при вирощуванні в культурі.
- •33.Гібридизація соматичних клітин, схема злиття одноядерних клітин, відбір синкаріонів, клітини-ауксотрофи.
- •34.Гібридомна технологія, схема отримання гібридом.
- •35.Моноати, їх переваги та недоліки, шляхи використання моноатів.
- •36.Основні етапи проведення трансплантації ембріонів. Вимоги до корів-донорів і реципієнтів ембріонів, стимуляція суперовуляції.
- •37.Способи вилучення і пересадки ембріонів, оцінка ембріонів за морфологічними ознаками.
- •38.Способи кріоконсервації ембріонів, кріопротектори внутрішні і зовнішні.
- •39.Способи розділення ембріонів, перспективи використання генетично подібних тварин; роль прозорої оболонки при пересадженні половинок і чвертей ембріонів під час їх кріоконсервації.
- •40. Методи оцінки повноцінності ембріонів великої рогатої худоби, оцінка якості половинок ембріонів.
- •41.Способи дозрівання ооцитів in vitro, капацитація сперматозоїдів.
- •42.Методи запліднення яйцеклітин ссавців in vitro.
- •43.Ембріональне клонування шляхом пересадження ядра раннього зародка, основні етапи клонування.
- •44.Ембріональне клонування при використанні ядер ембріональних стовбурових клітин (eck).
- •45.Соматичне клонування при використанні ядер соматичних клітин дорослого організму.
- •46.Методи попереднього відбору гамет за статтю.
- •47.Ознаки диференціації статі у ссавців: тільце Барра, н-y-антиген.
- •48.Імунологічні методи визначення статі ембріонів, використання днк-зонду, полімеразної ланцюгової реакції (плр).
- •49.Партеногенез, види зародків, що створюються при партеногенезі, методи активації партеногенезу.
- •50.Химерні тварини, методи створення химерних зародків, використання химерних ембріонів для клонування зародків з використанням ембріональних стовбурових клітин (eck).
- •51.Основні стадії біотехнологічного виробництва, накопичувальні та чисті культури мікроорганізмів, вимоги до мікроорганізмів.
- •52.Силосування, як спосіб консервування кормів, шляхи його покращення.
- •53.Інтенсифікація процесів травлення в рубці жуйних.
- •54.Методи переробки і консервування харчових продуктів.
- •55.Бродіння як спосіб переробки і консервування їжі.
- •56. Отримання харчових продуктів з відходів лігноцелюлози, м'ясного і молочного виробництва.
- •57.Ферменти харчової промисловості, іммобілізація, нові властивості ферментів при їх іммобілізації.
- •58.Способи іммобілізації ферментів, продукти, що отримують за допомогою іммобілізованих ферментів.
- •59.Біотехнологічна деградація вуглеводнів (нафтова плівка, забруднені ґрунти).
- •60.Біогаз, схема виробництва біогазу.
15. Транспозони, види транспозицій.
Транспозони, повсюдно поширені в живій природі, є мобільними генетичними елементами, що мають здатність переміщатися з однієї частини генома в іншу шляхом вирізання й наступної інтеграції за механізмом, незалежним від гомологічної рекомбінації. Окремі представники цієї великої родини мобільних генетичних елементів бактерій дуже розрізняються за своєю структурою й механізмами внутрішньогеномного переміщення. Відомо вже, принаймні, чотири механізми транспозиції. За консервативної транспозиції транспозон вирізується з решіікона-донора й у незмінному вигляді- інтегрується в реплікон-реципієнт. Пролом, що створюється у вихідному репліконі, відновлюється внаслідок репарації/ Реплікативна транспозиція характеризується тим, що транспозон не вирізається з локуса, в якому він розташований. Замість цього реплікон-донор і реплікон-реципієнт створюють коінтеграт (об'єднуються один з одним), у процесі формування якого виникає друга копія транспозону. Внаслідок наступного за цим поділу репліконів, кожний з них стає власником копії вихідного транспозону. Процес поділу коінтеграта здійснюється за допомогою гомологічної рекомбінації або за участю сайт-специфічної рекомбінази (резольвази), що кодується транспозоном і розпізнає специфічні послідовності {res). У процесі шсцжійної транспозиції сайт-специфічна ендонуклеаза (інтеграза) за участю інших білкових факторів вирізає транспозон з реплікона-донора, відновлюючи кільцеву структуру реплікона. При цьому одночасно утворюється кільцевий ковалентно замкнений мобільний елемент як проміжна сполука, що вбудовується в реплікон-реципієнт. Нарешті, у процесі ретротранспозиції має місце транскрипція ретротранспозона з утворенням РНК, що за участю матурази віддаляється з вихідної РНК та інтегрується в безінтронну РНК, не обов'язково того ж виду, що й РНК-донор (зворотний сплайсинг). Далі РНК-реципієнт за допомогою зворотної транскрипції перетворюється в кДНК й інтегрується в реплікон-реципієнт за механізмом RecA-залежної гомологічної рекомбінації. Альтернативно, зрідка, транскрипт ретротранспозона, що містить інтрон, може за допомогою зворотного сплайсинга вбудовуватися в один із ланцюгів розплетеної дволанцюгової ДНК-реципієнта. Після внесення в другий ланцюг ДНК одноланцюгового розриву за допомогою ендонуклеази, 3'-кінець ДНК, що створився, стає місцем ініціації зворотної транскрипції на матриці інтегрованої РНК, що приводить, в остаточному підсумку, до утворення дволанцюгової ДНК із вставкою послідовності ретротранспозона. Всіма трьома видами активності: зворотної транскриптази, матурази й ендонуклеази володіє білок, що кодується геном іер (intron encoded protein), локалізований в інтроні ретротранспозона.
За вибором місць інтеграції в реплікон-реципієнт транспозони поділяють на три групи. Деякі з них, наприклад, Тп5 і бактеріофаг Ми, інтегрують у геном випадковим чином, інші вбудовуються в обмежене число ділянок ДНК, для третіх характерна сайт-специфічна інтеграція. Саме здатність ряду транспозонів вбудовуватися випадково у геном клітини- власника часто використовується сучасною молекулярною генетикою для клонування невідомих послідовностей і картирування генома.
Вбудовування транспозону в результаті транспозиції в частину гена, що кодує, як правило, його інактивує, що супроводжується розвитком відповідного фенотипу. Фрагмент ДНК із транспозоном може бути виділений із клонотеки послідовностей за допомогою зондів, для створення яких використовуються послідовності транспозони. Оскільки послідовності транспозонів, що використовуються у такій роботі, відомі, не виникає ускладнень за допомогою відповідних рестриктаз виділити транспозон разом із фланкуючими його невідомими послідовностями нуклеотидів. За допомогою набору рестриктаз можна по'будувати детальну фізичну карту невідомих послідовностей, що прилягають до інтегрованого транспозону, і здійснити подальше пересування у напрямку невідомих послідовностей в обидва боки від транспозону.