- •1.Задачі сучасної біотехнології. Основні етапи біотехнологічного процесу.
- •2. Використання досягнень біотехнології в рослинництві, тваринництві, медицині.
- •3.Реалізація генетичної інформації прокаріот, модель оперона, конститутивні мутанти.
- •4. Реалізація генетичної інформації еукаріот, ділянки, що забезпечують регулювання роботи генів (аутенуатори, енхансери, тата-бокс, гц-бокс).
- •5. Види точкових мутацій, мутації типу зсуву рамки зчитування, генетичні наслідки точкових мутацій.
- •6. Ферменти генетичної інженерії, їх властивості.
- •7. Методи визначення нуклеїнової послідовності: хімічне і ферментативне секвенування.
- •9. Методи конструювання рекомбінантних днк.
- •10. Методи визначення клонів, що містять необхідну послідовність днк: скринінг за допомогою днк-зонду, за активністю білку, імунологічний скринінг.
- •11. Вектори, типи векторів, вимоги до векторів.
- •12. Трансформація, компетентність клітин, шляхи її підвищення.
- •13. Плазміди і кон’югація, процес мобілізації плазмід.
- •14. Бактеріофаги, їх види, життєвий цикл фага, трансдукція, метод упакування днк фага в зрілий капсид in vitro.
- •15. Транспозони, види транспозицій.
- •16. Інтерферони, способи їх синтезу, гібридні інтерферони.
- •17. Шляхи синтезу інсуліну.
- •18. Соматотропін, його активні центри, особливості створення кДнк, шляхи регулювання синтезу соматотропіну в організмі тварин.
- •19. Лікарські засоби проти- віл-інфекції у людини, що створені за допомогою методу рекомбінантних днк.
- •20. Вакцини нового покоління, методи генної інженерії для їх створення.
- •21. Живі вакцини, шляхи їх створення, використання вірусу вісповакцини (ввв).
- •22. Методи введення трансгену у геном тварини: використання ретровірусних векторів, метод мікроін'єкцій днк, основні його етапи.
- •23. Методи введення трансгену у геном тварин: використання модифікованих ембріональних стовбурових клітин, генетичний нокаут.
- •24. Методи введення трансгену у геном тварин: використання сперматозоїдів у якості векторів трансгену, балістична трансфекція.
- •25. Трансгенні тварийи зі збільшеною швидкістю росту та стійкістю до захворювань.
- •26. Трансгенні тварини з покращеним складом молока та м'яса.
- •27. Трансгенні тварини - тварини біофармініу.
- •28. Шляхи створення трансгенних риб.
- •29.Гмо, агрономічно важливі характеристики рослин; змінені поживні властивості та склад гм-продуктів.
- •30.Природа ризиків для здоров'я людини та навколишнього середовища, пов'язані з гмо.
- •31.Особливості культивування клітин тваринного походження, гіпотези, що пояснюють старіння і загибель клітин.
- •32.Поведінка клітин в культурі, причини, що викликають втрату властивостей клітин при вирощуванні в культурі.
- •33.Гібридизація соматичних клітин, схема злиття одноядерних клітин, відбір синкаріонів, клітини-ауксотрофи.
- •34.Гібридомна технологія, схема отримання гібридом.
- •35.Моноати, їх переваги та недоліки, шляхи використання моноатів.
- •36.Основні етапи проведення трансплантації ембріонів. Вимоги до корів-донорів і реципієнтів ембріонів, стимуляція суперовуляції.
- •37.Способи вилучення і пересадки ембріонів, оцінка ембріонів за морфологічними ознаками.
- •38.Способи кріоконсервації ембріонів, кріопротектори внутрішні і зовнішні.
- •39.Способи розділення ембріонів, перспективи використання генетично подібних тварин; роль прозорої оболонки при пересадженні половинок і чвертей ембріонів під час їх кріоконсервації.
- •40. Методи оцінки повноцінності ембріонів великої рогатої худоби, оцінка якості половинок ембріонів.
- •41.Способи дозрівання ооцитів in vitro, капацитація сперматозоїдів.
- •42.Методи запліднення яйцеклітин ссавців in vitro.
- •43.Ембріональне клонування шляхом пересадження ядра раннього зародка, основні етапи клонування.
- •44.Ембріональне клонування при використанні ядер ембріональних стовбурових клітин (eck).
- •45.Соматичне клонування при використанні ядер соматичних клітин дорослого організму.
- •46.Методи попереднього відбору гамет за статтю.
- •47.Ознаки диференціації статі у ссавців: тільце Барра, н-y-антиген.
- •48.Імунологічні методи визначення статі ембріонів, використання днк-зонду, полімеразної ланцюгової реакції (плр).
- •49.Партеногенез, види зародків, що створюються при партеногенезі, методи активації партеногенезу.
- •50.Химерні тварини, методи створення химерних зародків, використання химерних ембріонів для клонування зародків з використанням ембріональних стовбурових клітин (eck).
- •51.Основні стадії біотехнологічного виробництва, накопичувальні та чисті культури мікроорганізмів, вимоги до мікроорганізмів.
- •52.Силосування, як спосіб консервування кормів, шляхи його покращення.
- •53.Інтенсифікація процесів травлення в рубці жуйних.
- •54.Методи переробки і консервування харчових продуктів.
- •55.Бродіння як спосіб переробки і консервування їжі.
- •56. Отримання харчових продуктів з відходів лігноцелюлози, м'ясного і молочного виробництва.
- •57.Ферменти харчової промисловості, іммобілізація, нові властивості ферментів при їх іммобілізації.
- •58.Способи іммобілізації ферментів, продукти, що отримують за допомогою іммобілізованих ферментів.
- •59.Біотехнологічна деградація вуглеводнів (нафтова плівка, забруднені ґрунти).
- •60.Біогаз, схема виробництва біогазу.
11. Вектори, типи векторів, вимоги до векторів.
Введення у клітину і стабільна підтримка генетичної інформації, що міститься у рекомбінантних молекулах ДНК, досягається за допомогою векторних молекул, або векторів. Векторами називають молекули ДНК, які здатні акцептувати (включати в себе) чужорідну ДНК і забезпечувати її реплікацію, експресію і/або трансформацію (переніс у інші організми). Таким чином, вектор дозволяє здійснити введення у клітину додаткової генетичної інформації. В якості векторів використовують, як правило, плазміди, бактеріофаги, мобільні елементи, віруси тварин. В наш час створено значна кількість векторів, які розрізняють за профілем їх використання на декілька типів.
Вектори для клонування. Використовують для ампліфікації (збільшення кількості) шляхом реплікації фрагменту ДНК, що вбудований у такий вектор. Для цього найчастіше використовують бактеріальні плазміди і фаги. Для клонування великих фрагментів геному використовують вектори – штучні бактеріальні і дріжджові хромосоми (ВАС і YАС).
Вектори експресії. Їх використовують для аналізу певних послідовностей генів і білкових продуктів, а також для наробки певного білку. Існує значна кількість систем експресії, особливо для прокаріотичних організмів. Є, також, вектори для експресії генів у клітинах дріжджів, рослин і тварин. Вектори експресії для еукаріот завжди містять промотор, здатний працювати у даному типі організму і сайт поліаденілірування (роlу(А) – хвіст), який складається приблизно з 200 залишків аденозину. Наявність роlу(А)- хвосту дозволяє відокремити матричну - мРНК від рибосомальної – рРНК і транспортної - тРНК, а також надає можливість приєднання олігомерів oligo(dТ), які ініціюють синтез комплементарних ДНК-копій (кДНК) на підставі мРНК за допомогою рестриктази.
Вектори для трансформації. Використовують для введення чужорідного фрагменту ДНК у геном реципієнту. Як правило, такі вектори містять специфічні послідовності, які сприяють інтеграції у геном.
Сучасні векторні системи в основному бувають поліфункціональні і об’єднують декілька функцій в одному векторі. Часто у складі векторів існує маркерний ген, який після проникнення вектора у клітину надає їй фенотип, який свідчить про наявність у клітині вектору. Тобто бажано щоб вектор мав селективну генетичну ознаку. Такими ознаками буває стійкість до антибіотиків, до іонів важких металів, температурна стійкість.
У цілому до векторних молекул висувають наступні основні вимоги:
1) вектор повинен мати унікальні сайти рестрикції для декількох рестриктаз (в найкращому випадку по одному для кожної), що надає можливість вбудувати в нього фрагмент чужорідної ДНК;
2) вектор повинен володіти певною ємністю і не виключати вбудований фрагмент;
3) вектор повинен бути репліконом, тобто здатним до реплікації, в певних клітинах за рахунок послідовності початку реплікації або власної, або клітини-господаря;
4) вектор повинен містити послідовність маркерного гену, за допомогою якої можливо здійснити селекцію клітин з векторною конструкцією.