
- •1.Задачі сучасної біотехнології. Основні етапи біотехнологічного процесу.
- •2. Використання досягнень біотехнології в рослинництві, тваринництві, медицині.
- •3.Реалізація генетичної інформації прокаріот, модель оперона, конститутивні мутанти.
- •4. Реалізація генетичної інформації еукаріот, ділянки, що забезпечують регулювання роботи генів (аутенуатори, енхансери, тата-бокс, гц-бокс).
- •5. Види точкових мутацій, мутації типу зсуву рамки зчитування, генетичні наслідки точкових мутацій.
- •6. Ферменти генетичної інженерії, їх властивості.
- •7. Методи визначення нуклеїнової послідовності: хімічне і ферментативне секвенування.
- •9. Методи конструювання рекомбінантних днк.
- •10. Методи визначення клонів, що містять необхідну послідовність днк: скринінг за допомогою днк-зонду, за активністю білку, імунологічний скринінг.
- •11. Вектори, типи векторів, вимоги до векторів.
- •12. Трансформація, компетентність клітин, шляхи її підвищення.
- •13. Плазміди і кон’югація, процес мобілізації плазмід.
- •14. Бактеріофаги, їх види, життєвий цикл фага, трансдукція, метод упакування днк фага в зрілий капсид in vitro.
- •15. Транспозони, види транспозицій.
- •16. Інтерферони, способи їх синтезу, гібридні інтерферони.
- •17. Шляхи синтезу інсуліну.
- •18. Соматотропін, його активні центри, особливості створення кДнк, шляхи регулювання синтезу соматотропіну в організмі тварин.
- •19. Лікарські засоби проти- віл-інфекції у людини, що створені за допомогою методу рекомбінантних днк.
- •20. Вакцини нового покоління, методи генної інженерії для їх створення.
- •21. Живі вакцини, шляхи їх створення, використання вірусу вісповакцини (ввв).
- •22. Методи введення трансгену у геном тварини: використання ретровірусних векторів, метод мікроін'єкцій днк, основні його етапи.
- •23. Методи введення трансгену у геном тварин: використання модифікованих ембріональних стовбурових клітин, генетичний нокаут.
- •24. Методи введення трансгену у геном тварин: використання сперматозоїдів у якості векторів трансгену, балістична трансфекція.
- •25. Трансгенні тварийи зі збільшеною швидкістю росту та стійкістю до захворювань.
- •26. Трансгенні тварини з покращеним складом молока та м'яса.
- •27. Трансгенні тварини - тварини біофармініу.
- •28. Шляхи створення трансгенних риб.
- •29.Гмо, агрономічно важливі характеристики рослин; змінені поживні властивості та склад гм-продуктів.
- •30.Природа ризиків для здоров'я людини та навколишнього середовища, пов'язані з гмо.
- •31.Особливості культивування клітин тваринного походження, гіпотези, що пояснюють старіння і загибель клітин.
- •32.Поведінка клітин в культурі, причини, що викликають втрату властивостей клітин при вирощуванні в культурі.
- •33.Гібридизація соматичних клітин, схема злиття одноядерних клітин, відбір синкаріонів, клітини-ауксотрофи.
- •34.Гібридомна технологія, схема отримання гібридом.
- •35.Моноати, їх переваги та недоліки, шляхи використання моноатів.
- •36.Основні етапи проведення трансплантації ембріонів. Вимоги до корів-донорів і реципієнтів ембріонів, стимуляція суперовуляції.
- •37.Способи вилучення і пересадки ембріонів, оцінка ембріонів за морфологічними ознаками.
- •38.Способи кріоконсервації ембріонів, кріопротектори внутрішні і зовнішні.
- •39.Способи розділення ембріонів, перспективи використання генетично подібних тварин; роль прозорої оболонки при пересадженні половинок і чвертей ембріонів під час їх кріоконсервації.
- •40. Методи оцінки повноцінності ембріонів великої рогатої худоби, оцінка якості половинок ембріонів.
- •41.Способи дозрівання ооцитів in vitro, капацитація сперматозоїдів.
- •42.Методи запліднення яйцеклітин ссавців in vitro.
- •43.Ембріональне клонування шляхом пересадження ядра раннього зародка, основні етапи клонування.
- •44.Ембріональне клонування при використанні ядер ембріональних стовбурових клітин (eck).
- •45.Соматичне клонування при використанні ядер соматичних клітин дорослого організму.
- •46.Методи попереднього відбору гамет за статтю.
- •47.Ознаки диференціації статі у ссавців: тільце Барра, н-y-антиген.
- •48.Імунологічні методи визначення статі ембріонів, використання днк-зонду, полімеразної ланцюгової реакції (плр).
- •49.Партеногенез, види зародків, що створюються при партеногенезі, методи активації партеногенезу.
- •50.Химерні тварини, методи створення химерних зародків, використання химерних ембріонів для клонування зародків з використанням ембріональних стовбурових клітин (eck).
- •51.Основні стадії біотехнологічного виробництва, накопичувальні та чисті культури мікроорганізмів, вимоги до мікроорганізмів.
- •52.Силосування, як спосіб консервування кормів, шляхи його покращення.
- •53.Інтенсифікація процесів травлення в рубці жуйних.
- •54.Методи переробки і консервування харчових продуктів.
- •55.Бродіння як спосіб переробки і консервування їжі.
- •56. Отримання харчових продуктів з відходів лігноцелюлози, м'ясного і молочного виробництва.
- •57.Ферменти харчової промисловості, іммобілізація, нові властивості ферментів при їх іммобілізації.
- •58.Способи іммобілізації ферментів, продукти, що отримують за допомогою іммобілізованих ферментів.
- •59.Біотехнологічна деградація вуглеводнів (нафтова плівка, забруднені ґрунти).
- •60.Біогаз, схема виробництва біогазу.
32.Поведінка клітин в культурі, причини, що викликають втрату властивостей клітин при вирощуванні в культурі.
Поведінка клітин в культурі характеризується двома основними параметрами: контактним гальмуванням і адгезією.
Контактне гальмування - або регуляція клітинного росту, залежить від кількості клітин на одиниці площі. Максимальна щільність для нормальних клітин складає 104/см2, для пухлинних клітин – 106/см2. Нормальні клітини, що ростуть на поверхні субстрату створюють монослої, а ріст пухлинних клітин характеризується безладністю у зв’язку з чім створюється багатошарова структура.
Адгезія, тобто з’єднання клітин між собою і субстратом, що пригнічує процеси росту клітин, у пухлинних клітин виражена значно менш, ніж у клітин з нормальною програмою розвитку.
Меншу здатність до адгезії і нижчу ступень контактного гальмування пухлинних клітин в першу чергу пов’язують з нерівномірним розташуванням на їх поверхні рецепторів, які реагують на мітогени - речовини, що прискорюють подвоєння клітин і халогени – речовини, що затримують процес подвоєння. Таким чином пухлинні клітини зберігають здатність до тривалого розмноження в культурі.
Зміна функцій клітин, втрата їх властивостей при вирощуванні в культурі може бути пов’язана з наступними причинами:
неадекватність живильних середовищ, що використовуються: для постійних клітинних ліній використовують середовища з певним набором компонентів, в них можуть бути відсутні речовини, які зустрічаються рідко, але необхідні для росту і розвитку інших клітин; крім того, сироватки, що використовуються, можуть мати нестабільний склад білків, що також негативно впливає на клітини в культурі;
неадекватність впливу регулюючих факторів, - в стандартних живильних середовищах не враховується специфіка культивуємих клітин і вплив на них факторів росту, тобто гормонів, які містяться у сироватки живильного середовища;
статичність умов культивування, тобто наростання клітинної маси відбувається у замкнених судинах при постійному об’ємі середовища і газової фази протягом тривалого часу, в зв’язку з цім відбувається поступова зміна вмісту компонентів середовища, продуктів метаболізму клітин і газового складу;
втрата міжклітинної взаємодії, яка пов’язана з механічним пошкодженням клітинної поверхні і руйнуванням клітин ферментами.
Один з шляхів вирішення цей проблеми є використання безсироваткових середовищ, компонентом яких є шар клітин, що годують, в якості таких використовують фібробласти, макрофагі або інші клітини після їх опромінювання.
Другий перспективний шлях зберігання цінних специфічних функцій у клітинних культурах полягає в отриманні гібридних клітин, що утворюються внаслідок злиття нормальних диференційованих і трансформованих (тих, що набули властивості до безобмеженого росту у культурі) клітин.
33.Гібридизація соматичних клітин, схема злиття одноядерних клітин, відбір синкаріонів, клітини-ауксотрофи.
Основою клітинної інженерії є гібридизація соматичних клітин – злиття нестатевих клітин з утворенням єдиного цілого. Злиття клітин може бути повним або клітина-реципієнт отримує тільки окремі частини клітини-донора.
Зливатися можуть як клітини різного типу, що належать одному й тому самому виду (наприклад, мишачі фібробласти і мишачі лімфобласти), так і клітини тварин різних видів (наприклад, миша/людина, хом’як/курка, комар/людина). В першому випадку, батьківські клітини, що зливаються, розрізняються між собою за морфологічними, біохімічними, імунологічними або функціональними властивостями, а продукти злиття є внутрівидовими гібридами. В другому випадку створюються міжвидові гібриди, що відрізняються від початкових батьківських клітин, в першу чергу, генотипово. Багатоядерні клітини (полікаріони), що створилися в наслідок злиття клітин двох різних типів (А і В), можуть бути у трьох комбінаціях – АА, ВВ, АВ. Полікаріони, що містять ядра тільки одного клітинного типу (АА і ВВ), називаються гомокаріонами; полікаріони, до складу яких входять ядра обох батьківських типів (АВ), належать до гетерокаріонів. Злиття у гетерокаріонах ядер після злиття клітин викликає створення клітинного гібриду – сінкаріону.
Відбирають сінкаріони, що створилися, за допомогою селективних середовищ. Для злиття використовують, як правило, клітини – ауксотрофи, тобто клітини, що позбавлені можливості синтезувати певну речовину, яка необхідна для їх росту, але при наявності цієї речовини у середовищі, такі клітини можуть рости і розвиватися. У наведеному прикладі клітина А є ауксотрофом за речовиною β, але при цьому здатна синтезувати речовину α, тоді як клітина В є ауксотрофом за речовиною α і при цьому синтезує речовину β. В тому випадку, коли в середовищі відсутні речовини α i β, гомокаріони АА і ВВ, так саме як і клітини А і В, будуть гинути в зв’язку з відсутністю необхідних компонентів, а сінкаріони АВ виживуть, оскільки кожна з складових гібриду забезпечує іншу потрібними інгредієнтами.
Метод отримання і культивування гібридних клітин може використовуватися для рішення практичних питань охорони здоров’я. Утворення сінкаріонів, наступне вивчення клітинних гібридів у культурі, а також спостереження за результатами введення їх суспензії тваринам (виникнення або відсутність пухлини), дають необхідну інформацію для з’ясування механізмів виникнення раку.