
- •1.Задачі сучасної біотехнології. Основні етапи біотехнологічного процесу.
- •2. Використання досягнень біотехнології в рослинництві, тваринництві, медицині.
- •3.Реалізація генетичної інформації прокаріот, модель оперона, конститутивні мутанти.
- •4. Реалізація генетичної інформації еукаріот, ділянки, що забезпечують регулювання роботи генів (аутенуатори, енхансери, тата-бокс, гц-бокс).
- •5. Види точкових мутацій, мутації типу зсуву рамки зчитування, генетичні наслідки точкових мутацій.
- •6. Ферменти генетичної інженерії, їх властивості.
- •7. Методи визначення нуклеїнової послідовності: хімічне і ферментативне секвенування.
- •9. Методи конструювання рекомбінантних днк.
- •10. Методи визначення клонів, що містять необхідну послідовність днк: скринінг за допомогою днк-зонду, за активністю білку, імунологічний скринінг.
- •11. Вектори, типи векторів, вимоги до векторів.
- •12. Трансформація, компетентність клітин, шляхи її підвищення.
- •13. Плазміди і кон’югація, процес мобілізації плазмід.
- •14. Бактеріофаги, їх види, життєвий цикл фага, трансдукція, метод упакування днк фага в зрілий капсид in vitro.
- •15. Транспозони, види транспозицій.
- •16. Інтерферони, способи їх синтезу, гібридні інтерферони.
- •17. Шляхи синтезу інсуліну.
- •18. Соматотропін, його активні центри, особливості створення кДнк, шляхи регулювання синтезу соматотропіну в організмі тварин.
- •19. Лікарські засоби проти- віл-інфекції у людини, що створені за допомогою методу рекомбінантних днк.
- •20. Вакцини нового покоління, методи генної інженерії для їх створення.
- •21. Живі вакцини, шляхи їх створення, використання вірусу вісповакцини (ввв).
- •22. Методи введення трансгену у геном тварини: використання ретровірусних векторів, метод мікроін'єкцій днк, основні його етапи.
- •23. Методи введення трансгену у геном тварин: використання модифікованих ембріональних стовбурових клітин, генетичний нокаут.
- •24. Методи введення трансгену у геном тварин: використання сперматозоїдів у якості векторів трансгену, балістична трансфекція.
- •25. Трансгенні тварийи зі збільшеною швидкістю росту та стійкістю до захворювань.
- •26. Трансгенні тварини з покращеним складом молока та м'яса.
- •27. Трансгенні тварини - тварини біофармініу.
- •28. Шляхи створення трансгенних риб.
- •29.Гмо, агрономічно важливі характеристики рослин; змінені поживні властивості та склад гм-продуктів.
- •30.Природа ризиків для здоров'я людини та навколишнього середовища, пов'язані з гмо.
- •31.Особливості культивування клітин тваринного походження, гіпотези, що пояснюють старіння і загибель клітин.
- •32.Поведінка клітин в культурі, причини, що викликають втрату властивостей клітин при вирощуванні в культурі.
- •33.Гібридизація соматичних клітин, схема злиття одноядерних клітин, відбір синкаріонів, клітини-ауксотрофи.
- •34.Гібридомна технологія, схема отримання гібридом.
- •35.Моноати, їх переваги та недоліки, шляхи використання моноатів.
- •36.Основні етапи проведення трансплантації ембріонів. Вимоги до корів-донорів і реципієнтів ембріонів, стимуляція суперовуляції.
- •37.Способи вилучення і пересадки ембріонів, оцінка ембріонів за морфологічними ознаками.
- •38.Способи кріоконсервації ембріонів, кріопротектори внутрішні і зовнішні.
- •39.Способи розділення ембріонів, перспективи використання генетично подібних тварин; роль прозорої оболонки при пересадженні половинок і чвертей ембріонів під час їх кріоконсервації.
- •40. Методи оцінки повноцінності ембріонів великої рогатої худоби, оцінка якості половинок ембріонів.
- •41.Способи дозрівання ооцитів in vitro, капацитація сперматозоїдів.
- •42.Методи запліднення яйцеклітин ссавців in vitro.
- •43.Ембріональне клонування шляхом пересадження ядра раннього зародка, основні етапи клонування.
- •44.Ембріональне клонування при використанні ядер ембріональних стовбурових клітин (eck).
- •45.Соматичне клонування при використанні ядер соматичних клітин дорослого організму.
- •46.Методи попереднього відбору гамет за статтю.
- •47.Ознаки диференціації статі у ссавців: тільце Барра, н-y-антиген.
- •48.Імунологічні методи визначення статі ембріонів, використання днк-зонду, полімеразної ланцюгової реакції (плр).
- •49.Партеногенез, види зародків, що створюються при партеногенезі, методи активації партеногенезу.
- •50.Химерні тварини, методи створення химерних зародків, використання химерних ембріонів для клонування зародків з використанням ембріональних стовбурових клітин (eck).
- •51.Основні стадії біотехнологічного виробництва, накопичувальні та чисті культури мікроорганізмів, вимоги до мікроорганізмів.
- •52.Силосування, як спосіб консервування кормів, шляхи його покращення.
- •53.Інтенсифікація процесів травлення в рубці жуйних.
- •54.Методи переробки і консервування харчових продуктів.
- •55.Бродіння як спосіб переробки і консервування їжі.
- •56. Отримання харчових продуктів з відходів лігноцелюлози, м'ясного і молочного виробництва.
- •57.Ферменти харчової промисловості, іммобілізація, нові властивості ферментів при їх іммобілізації.
- •58.Способи іммобілізації ферментів, продукти, що отримують за допомогою іммобілізованих ферментів.
- •59.Біотехнологічна деградація вуглеводнів (нафтова плівка, забруднені ґрунти).
- •60.Біогаз, схема виробництва біогазу.
22. Методи введення трансгену у геном тварини: використання ретровірусних векторів, метод мікроін'єкцій днк, основні його етапи.
Існує декілька методів за допомогою яких трансген вводять у геном тварини.
Використання ретровірусних векторів. Перевага цього методу полягає в його ефективності і відносній простоті виконання. Використання ретровірусів дозволяє вбудовувати в РНК фага зрілу мРНК трансгену без створення на її основі ДНК. Літичний цикл розвитку фага дає можливість отримувати одразу до 100 копій вектору. Однак, існують і певні недоліки при використанні цього методу. Розмір трансгену не повинен перебільшувати 8 т.п.н., а це, у власну чергу, може позбавити його регуляторних послідовностей, які необхідні для експресії. Крім того, незважаючи на те, що ретровірусні вектори створюють так, щоб вони були не здатні до реплікації, може виникнути імовірність подвоєння вірусу в організмі тварини, що заборонено, у випадку використання тварини для їжі, або отримання комерційного продукту.
Метод мікроін’єкції ДНК. Отримання трансгенних тварин шляхом мікроін’єкцій гену включає вилучення ембріонів на стадії пронуклеуса хірургічним шляхом або після забою донорів. Для отримання запліднених яйцеклітин, необхідних для мікроін’єкції, у тварин гормональної обробкою викликають суперовуляцію за схемою визначеною для кожного типу тварин, а потім вилучають яйцеклітини при промиванні яйцепроводів. Для ін’єкції ембріони за необхідністю, завдяки зниженому тиску, фіксують на столі мікроскопа за допомогою фіксуючої піпетки так, щоб пронуклеус, в який проводять ін’єкцію, було добре бачити. Для ін’єкції піпетку через прозору оболонку і клітинну мембрану вводять у пронуклеус, після чого додають в нього 1-2 пкл розчину ДНК. Про точність операції свідчить набухання пронуклеусу. Лише візуальне збільшення об’єму ядра вказує, що розчин ДНК дійсно потрапив у пронуклеус. Після ін’єкції ембріони звільняють від фіксуючої піпетки і культивують до часу пересадки реципієнтам.
Необхідно відмітити, що у заплідненій яйцеклітині кроля і миші пронуклеуси видно добре, а в ембріонах сільськогосподарських тварин в цитоплазмі містяться темні ліпідовмісні гранули, які ускладнюють спостереження пронуклеусів. При центрифугуванні при 15000 g протягом 3-5 хв. гранули переходять до одного полюсу, а пронуклеуси що містяться біля центру яйцеклітини, стають видимими і доступними для ін’єкцій.
Після декількох годин культивування in vitro ембріони трансплантують в яйцепровід синхронізованих реципієнтів. Кожному реципієнту миші, кроля і свині пересаджують по 20-30 ін’єктованих зигот, причому у свиней всі ембріони трансплантують в один яйцепровід, а у мишей і кролів – окремо по яйцепроводам. У овець, кіз і великої рогатої худоби кожному реципієнту пересаджують два-чотирі ембріони.
23. Методи введення трансгену у геном тварин: використання модифікованих ембріональних стовбурових клітин, генетичний нокаут.
Використання модифікованих ембріональних стволових клітин. Клітини, що отримані з ембріонів на стадії бластоцисти, можуть проліферирувати (рости і розвиватися) в культурі, зберігаючи здатність до диференціації в будь-які типи клітин, в тому числі і в клітини зародкової лінії, при введенні в інший ембріон на стадії бластоцисти. Такі клітини називають тотипотентними ембріональними стволовими клітинами (ES). Тотипотентність – здатність створювати цілий організм з однієй клітини. ES-клітини в культурі легко модифікувати методами генної інженерії без руйнування їх тотипотентності. Наприклад, в певний сайт неістотного гену в їх геномі можна вбудовувати функціональний трансген. Потім можна відібрати клітини, що змінилися, культивувати їх і використовувати для отримання трансгенних тварин. Це дозволяє запобігти випадкового вторгнення, що властиве методу мікроін’єкцій.
В специфічний хромосомний сайт ES-клітин можна не лише вбудовувати трансген, який кодує нову функцію, але ї спрямовано руйнувати цей сайт за рахунок інтеграції з його кодуючою областю специфічної послідовності (як правило, селективного маркерного гену). Одна з задач спрямованого руйнування (“нокауту”) гену полягає в дослідженні впливу цього процесу на розвиток організму і фізіологічні функції, які в ньому здійснюються. Крім того, є надія, що трансгенні тварини з порушеннями в певному гені можна використовувати як модель для вивчення хвороб людини на молекулярному рівні.