
- •1.Задачі сучасної біотехнології. Основні етапи біотехнологічного процесу.
- •2. Використання досягнень біотехнології в рослинництві, тваринництві, медицині.
- •3.Реалізація генетичної інформації прокаріот, модель оперона, конститутивні мутанти.
- •4. Реалізація генетичної інформації еукаріот, ділянки, що забезпечують регулювання роботи генів (аутенуатори, енхансери, тата-бокс, гц-бокс).
- •5. Види точкових мутацій, мутації типу зсуву рамки зчитування, генетичні наслідки точкових мутацій.
- •6. Ферменти генетичної інженерії, їх властивості.
- •7. Методи визначення нуклеїнової послідовності: хімічне і ферментативне секвенування.
- •9. Методи конструювання рекомбінантних днк.
- •10. Методи визначення клонів, що містять необхідну послідовність днк: скринінг за допомогою днк-зонду, за активністю білку, імунологічний скринінг.
- •11. Вектори, типи векторів, вимоги до векторів.
- •12. Трансформація, компетентність клітин, шляхи її підвищення.
- •13. Плазміди і кон’югація, процес мобілізації плазмід.
- •14. Бактеріофаги, їх види, життєвий цикл фага, трансдукція, метод упакування днк фага в зрілий капсид in vitro.
- •15. Транспозони, види транспозицій.
- •16. Інтерферони, способи їх синтезу, гібридні інтерферони.
- •17. Шляхи синтезу інсуліну.
- •18. Соматотропін, його активні центри, особливості створення кДнк, шляхи регулювання синтезу соматотропіну в організмі тварин.
- •19. Лікарські засоби проти- віл-інфекції у людини, що створені за допомогою методу рекомбінантних днк.
- •20. Вакцини нового покоління, методи генної інженерії для їх створення.
- •21. Живі вакцини, шляхи їх створення, використання вірусу вісповакцини (ввв).
- •22. Методи введення трансгену у геном тварини: використання ретровірусних векторів, метод мікроін'єкцій днк, основні його етапи.
- •23. Методи введення трансгену у геном тварин: використання модифікованих ембріональних стовбурових клітин, генетичний нокаут.
- •24. Методи введення трансгену у геном тварин: використання сперматозоїдів у якості векторів трансгену, балістична трансфекція.
- •25. Трансгенні тварийи зі збільшеною швидкістю росту та стійкістю до захворювань.
- •26. Трансгенні тварини з покращеним складом молока та м'яса.
- •27. Трансгенні тварини - тварини біофармініу.
- •28. Шляхи створення трансгенних риб.
- •29.Гмо, агрономічно важливі характеристики рослин; змінені поживні властивості та склад гм-продуктів.
- •30.Природа ризиків для здоров'я людини та навколишнього середовища, пов'язані з гмо.
- •31.Особливості культивування клітин тваринного походження, гіпотези, що пояснюють старіння і загибель клітин.
- •32.Поведінка клітин в культурі, причини, що викликають втрату властивостей клітин при вирощуванні в культурі.
- •33.Гібридизація соматичних клітин, схема злиття одноядерних клітин, відбір синкаріонів, клітини-ауксотрофи.
- •34.Гібридомна технологія, схема отримання гібридом.
- •35.Моноати, їх переваги та недоліки, шляхи використання моноатів.
- •36.Основні етапи проведення трансплантації ембріонів. Вимоги до корів-донорів і реципієнтів ембріонів, стимуляція суперовуляції.
- •37.Способи вилучення і пересадки ембріонів, оцінка ембріонів за морфологічними ознаками.
- •38.Способи кріоконсервації ембріонів, кріопротектори внутрішні і зовнішні.
- •39.Способи розділення ембріонів, перспективи використання генетично подібних тварин; роль прозорої оболонки при пересадженні половинок і чвертей ембріонів під час їх кріоконсервації.
- •40. Методи оцінки повноцінності ембріонів великої рогатої худоби, оцінка якості половинок ембріонів.
- •41.Способи дозрівання ооцитів in vitro, капацитація сперматозоїдів.
- •42.Методи запліднення яйцеклітин ссавців in vitro.
- •43.Ембріональне клонування шляхом пересадження ядра раннього зародка, основні етапи клонування.
- •44.Ембріональне клонування при використанні ядер ембріональних стовбурових клітин (eck).
- •45.Соматичне клонування при використанні ядер соматичних клітин дорослого організму.
- •46.Методи попереднього відбору гамет за статтю.
- •47.Ознаки диференціації статі у ссавців: тільце Барра, н-y-антиген.
- •48.Імунологічні методи визначення статі ембріонів, використання днк-зонду, полімеразної ланцюгової реакції (плр).
- •49.Партеногенез, види зародків, що створюються при партеногенезі, методи активації партеногенезу.
- •50.Химерні тварини, методи створення химерних зародків, використання химерних ембріонів для клонування зародків з використанням ембріональних стовбурових клітин (eck).
- •51.Основні стадії біотехнологічного виробництва, накопичувальні та чисті культури мікроорганізмів, вимоги до мікроорганізмів.
- •52.Силосування, як спосіб консервування кормів, шляхи його покращення.
- •53.Інтенсифікація процесів травлення в рубці жуйних.
- •54.Методи переробки і консервування харчових продуктів.
- •55.Бродіння як спосіб переробки і консервування їжі.
- •56. Отримання харчових продуктів з відходів лігноцелюлози, м'ясного і молочного виробництва.
- •57.Ферменти харчової промисловості, іммобілізація, нові властивості ферментів при їх іммобілізації.
- •58.Способи іммобілізації ферментів, продукти, що отримують за допомогою іммобілізованих ферментів.
- •59.Біотехнологічна деградація вуглеводнів (нафтова плівка, забруднені ґрунти).
- •60.Біогаз, схема виробництва біогазу.
18. Соматотропін, його активні центри, особливості створення кДнк, шляхи регулювання синтезу соматотропіну в організмі тварин.
Соматотропін. В 40-х роках 20 століття був встановлений стимулюючий ефект екстракту гіпофіза на ріст тварин і величину надоїв у корів. Визначено, що цієї вплив здійснює соматотропін – гормон росту (ГР). ГР є складним поліфункціональним білком, який бере участь в процесах стимуляції росту (соматогенна активність), посиленні діяльності молочних залоз (лактогенна активність), впливає на обмін вуглеводів та ліпідів. Це визначає, що ГР в різних типах клітин здатний зв’язуватися як з рецепторами, які відповідають за збільшення синтезу білку, розвиток м’язів і скелету та ін., так і з пролактиновими рецепторами. Використання одного з активних центрів гормону (центру росту, центру діяльності молочних залоз, центру інсуліноподібної дії та центру антиінсулінової дії) надасть можливість вибірково здійснювати вплив на функціонування організму. Це тим більш важливо, що проведені дослідження виявляють інколи при використанні ГР одночасне збільшення росту тварини і виникнення в неї діабету. Вирішити цю проблему можна двома шляхами. Оскільки ген ГР має складну структуру і містить інтрони, то процедура клонування починається з отримання кДНК на підставі мРНК за допомогою ревертази. Створюються гомогенні фрагменти ДНК довжиною 531 п.н., до яких потім ферментативним шляхом приєднують регуляторні елементи для забезпечення експресії цього рекомбінантного гена у клітині – реципієнті. На етапі створення кДНК можна за допомогою рестриктаз відокремити певні центри активності і в подальшому використовувати міні-гени ГР із спрямованою дією. Другий шлях полягає в тому, щоб зменшити зв’язування гормону з рецепторами тих клітин, стимуляція яких не бажана. Для цього в отриманих фрагментах кДНК здійснюють сайт-специфічний мутагенез (мутацію в певних ділянках ДНК), внаслідок якого відбувається заміна одних амінокислот на інші, завдяки цьому високо специфічні рецептори певних клітин не розпізнають гормон, зв’язування не відбувається і модифікований гормон росту зв’язується лише зі „своїм” рецептором.
Оскільки ГР є видоспецифічним, крім ГР людини були отримані за допомогою генної інженерії препарати ГР для великої рогатої худоби, свиней, кролів та ін. Ін’єкції бактеріального препарату коровам збільшують надій від 10 до 50% залежно від умов годівлі і утримання. Причому підвищення надою спостерігається як у низькопродуктивних, так і високоудійних корів. Позитивні результати одержані також при використанні ГР бактеріального походження в м’ясному тваринництві. Добові прирости в залежності від виду тварин, умов утримання та дози гормону змінювалися в межах 20-30%, що сприяло скороченню часу нагулу молодняку.
Відомо, що в організмі тварини синтез ГР регулюється за допомогою релізінг-факторів гіпоталамусу, які у власну чергу поділяються на ліберини і статини. Соматоліберин (СЛ) посилює синтез ГР, а соматостатин (СС) – пригнічує синтез ГР. СЛ – це білки, які складаються з 44 амінокислот, вони також є видоспецифічнимі. Гени ряду СЛ були клоновани і використовувались для ін’єкцій тваринам. Внутрівенні введення СЛ викликає швидку стимуляцію секреції ГР у кровоток і здійснює такий самий вплив, як і введення препаратів ГР.
Інший шлях збільшення синтезу ГР полягає в пригніченні створення релізінг-фактору СС. Найбільш просто і ефективно можна забезпечити зниження концентрації СС в крові за допомогою антитіл, проводячи для цього пасивну, або активну імунізацію. В першому випадку імунізують модельних тварин, від яких можна одержати значну кількість антисироватки. АнтиСС антитіла після внутрівенного введення тваринам, викликають швидке зниження концентрації СС в крові. В іншому випадку, імунізують безпосередньо ту тварину, в крові якої бажають знизити концентрацію СС. Використання антиСС антитіл в дослідах з ягнятами викликало на 13-му тижні збільшення маси в імунізованих ягнят на 76% в порівнянні з контролем. У телят підвищення ефективності приростів під впливом антиСС антитіл в середньому складало 27% при скороченні часу відгодівлі на 20%.
При аналізі якості м’ясних продуктів від тварин з прискореним ростом, обумовленим антиСС антитілами, відзначають збільшення м’язової маси та зниження вмісту жиру.
Поряд з гормонами за допомогою генної інженерії можна створювати і інші препарати для тваринництва, наприклад такі, як інгібітори протеаз та β-антагоністи. Інгібітори протеаз зменшують швидкість розпаду білків і сприяють накопиченню м’язової маси, β-антагоністи змінюють метаболізм жирів і здатні зменшувати відкладення жиру та підсилювати утворення м’язової тканини.