Анафора

Анафора (від грец. αναφορά — винесення нагору, повторення) – стиліс­тична фігура, яка утворюється повтором слів або слово­сполучень на початку суміжних мовних одиниць:

Тобі одній, намріяна царівно,

Тобі одній в моєму храмі дивно

Тобі одній дзвенять мої пісні,

Пливуть молитви і горять огні. (М. Рильський)

Звукова анафора – повторюється звук на початку сусідніх рядків.

Словесна анафора – повторюються слова на початку сусідніх рядків.

Синтаксична анафора – однаковий початок строф.

Епіфора

Епіфора (грец. έπιφορά –   перенесення, повторення) – стилістична фігура, протилежна анафорі, яка утворюється повтором окремих слів або словосполучень на кінці суміжних мовних одиниць: Будемо вічно в труді рости,

З серця землі підіймать пласти,

Чорного золота давні пласти. (Я. Шпорта)

Синтаксичний паралелізм

Паралелізм (грец. παράλληλοζ – той, що йде поруч) синтаксичний – це стилістична фігура, яка ґрунтується на однотипній синтаксичній побудові двох або більше суміжних мовних одиниць, переважно рядків поетичного тексту, що породжує відчуття їхньої симетрії. Наприклад:

Зашуміла дібровонька, листом зашуміла,

Затужила дівчинонька, серцем затужила. (М. Шашкевич)

Змiстом фігури є зобpаження паpалельних явищ із piзних сфеp  життя  (пpиpода  i  людина). 1-а частина паралелізму може подаватися в часткою не, тоді це худ. прийом називається запереченим:

Не сон-трава на могилі

Вночі процвітає,

То дівчина заручена

Калину саджає. Т.Шевченко

Каламбур

Каламбур– ( фр. cаlembour - гpа   слiв) - стилiстичний  пpийом  зближення piзних за значенням слiв,  iнодi схожих за  звучанням,  який ствоpює комiчний  ефект:  А хай їй гpець,  тiй Гpецiї!;  Все квапимось iз нiколи в ніколи; Мiсто, пpемiсто, пpамiсто моє! (Л. Костенко). Я став з твоєї лише вини/ Топити своє горе у вині. (Д.Минаєв) Матерія безкінечна, але її весь час не вистачає комусь на штани (Г.Малкін) Жінки бувають повні і порожні (А.Книшев). Ішов дощ і два студенти.

Полісиндетон

Полісиндетон (грец. πολυσύνδετον, від πολύζ — численний і σύνδετον — зв'язок), або багатосполучниковість, — це стилістична фігура, яка полягає в накопи­ченні сполучників, що зв'язують окремі слова та частини фрази. Наприклад: «Над ялицями лютилась буря, і трясла ними, і гнула їх, і робила їх тим кріпшими» (О. Кобилянська); «...й на личку змарнів, і волю стратив, і ходив засмучений та задуманий» (Ю. Федькович).

Асиндетон

Асиндетон  (грец.  άσύνδετον   — незв'язане), або безсполучнико­вість, — це стилістична фігура, яка полягає у пропуску сполучників, що зв'язують окремі слова й частини фраз. Наприклад: «Ліс, вогонь, кобзар, козаки, ціла картина десь ніби чарами зникла» (І. Нечуй-Левицький).

Безсполучниковість посилює виразність мовлення, акцен­тує в ньому динамічний аспект, служить для виділення окремих слів: Пружнаста віхола — прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка... Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття. (М. Бажан)