Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Фігури стилістичні Коледж.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
26.01.2020
Размер:
62.46 Кб
Скачать

6

Поетичний синтаксис – Риторичні фігури

Риторичні фігури

Риторичними    фігурами    (грец. ρητορική  —  риторика, наука  про ораторське мистецтво) називаються фігури мовлення, побудовані на словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер. Діало­гічні інтонації, які вони вносять у процес мовлення, не розраховані на реальну відповідь або практичну дію, як це має місце в «живому», побутовому спілкуванні, коли діалог слугує передусім потребам обміну інформацією, такому звертанню до співрозмовника, яке передбачає відповідь або спонукає його до конкретних учинків.

Риторичним називається звертання, яке не має на меті дійсного контакту з особою, предметом або явищем, до якого звертаються, і служить лише для того, щоб привернути до нього увагу читача й висловити ставлення мовця. Наприклад: Україно моя! Чисті хвилі ланів, Променисті міста, голубінь легкокрила! Україно! Сьогодні звірів-ворогів Ти грудьми вогняними зустріла. (М. Рильський) О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, дітьми безпам’ятно забутий! (О. Олесь).

Риторичне звертання частіше застосовується у віршових, аніж у прозаїчних текстах, де воно, крім усього іншого, досить часто оформлює, «вводить» тему твору.

Риторичне питання — це питання, яке ставиться не з метою отримання відповіді, а з метою афористичного узагаль­нення загальновідомої або очевидної думки. Наприклад:

Кати знущаються над нами, А правда наша п'яна спить. Коли вона прокинеться? Коли одпочити Ляжеш, Боже утомлений? (Т. Шевченко)

Риторичне запереченняце заперечення, що має форму відповіді на вірогідне припущення, думку уявного спів­розмовника. Наприклад:

Ні, друже мій, не та родина! Сучасна пісня — не перина... (І. Франко)

Риторичний оклик — це вислів, що має підкреслено-емоційний характер і вводиться переважно з метою затри­мати або посилити увагу на якомусь з аспектів зображу­ваного. Наприклад: О, що за туга розум мій опала! Яка крізь серце потекла Каяла, Що за чуття на серце налягло! (М. Зеров)

Інверсія – непрямий порядок слів

Інверсія (лат. inversio — перевертання, переміщення) — стилістична фігура, побудована на порушенні того порядку слів у реченні, який здається нормованим, звичайним.

Прямий порядок слів:

  1. Підмет стоїть перед присудком: Усі гуляють.

  2. Означення стоїть перед іменником: Старий гетьман ридає.

  3. Додаток і обставина стоять після слова до якого відносяться:

Я піду лісом і пошукаю свою долю.

Непрямий порядок слів

1. Приїхали вони зранку, замість: Вони приїхали зранку.

2. «Ця любов, наче овочі цінні. // Дозрілі, пізні» (Б. Рубчак), замість: Ця любов наче цінні, дозрілі, пізні овочі.  ОЗНАЧЕННЯ

3. З радістю було сприйняте це повідомлення, замість: Це повідомлення було сприйняте з радістю.  ОБСТАВИНА

4. «Так ніхто не кохав. Через тисячі літ // Лиш приходить подібне кохання» (В. Сосюра), замість: Ніхто не кохав так. Подібне кохання приходить лише через тисячі літ.  ОБСТАВИНА

5. … Стави бурʼяном поросли. (Т.Шевченко), замість Стави поросли бурʼяном.  ДОДАТОК