
- •Держава, ознаки і функції
- •2. Типологія політичних еліт і політичного лідерства
- •3.Теоретичеі моделі переходу до демократії. Основні етапи переходу до демократії
- •4. Принципи виборчого права, процедури виборчої кампанії
- •5.Легітимність політичної влади і типи легітимності
- •7. Політична думка стародавнього сходу
- •9.Політична думка Стародавньої Греції та Стародавнього Риму
- •10. Форми державного правління
- •11. Макіавелі про політику, державу і владу
- •11. Іммануїл кант: мораль, право, політика
- •12. Основні типи виборчих систем сучасності
- •13. Німецька класична філософія про політику, державу і право
- •15. Українська політична думка козацької доби. Конституція Пилипа Орлика
- •16.Партійні системи сучасності .Сутність та класифікація.
- •17.М. Грушевський – творець засад української незалежної держави
- •18. Влада як соціальний феномен
- •19.Соціально-політичні утопії,їх виникнення та еволюція
- •20. Політичне лідерство
- •21. Концепції етнічності
- •23. Особливості формування політичної еліти…
- •24. Форми державного устрою
- •28.Верховна рада україни
- •29 Микола Костомаров (мені дуже лінь це читати)
- •30. Консерватизм та неоконсерватизм як політичні доктрини.
- •31. Лібералізм та неолібералізм
- •32. Фашизм і неофашизм
- •33. Марксизм,комунізм
- •34. Політична ідеологія м. Вебера
- •35. Історичні форми та емпіричні моделі демократії
- •36. Моделі етнонаціональної політики
- •39. Політичні партії, сутність, класифікація
36. Моделі етнонаціональної політики
Етнонаціональна політика— це сфера суспільно-політичних взаємин держави та етнічних спільнот, а також етнічних груп між собою.
Залежно від способу взаємодії суб'єктів етнополітики формуються так звані етнополітичні моделі - схематичні конструкціі, які окреслюють оптимальний варіант відносин між державою та етнічними спільнотами. Американський політолог Дж. Ротишльд виділив три основні моделі етнополітики: вертикально-ієрархічна, "паралельна етнічна сегментація" і "перехрещена сітка".
Вертикально-ієрархічна модель етнонаціональної політики представлена однією домінуючою етнічною групою в державі, яка займає панівну позицію в політиці, економіці, культурній сфері життєдіяльності суспільства. Інші групи вимушені фактично підкорятися одній етногрупі. Така модель функціонувала в Південно-Африканській Республіці (бури), в СРСР (росіяни), сучасній Індії (хінді).
Модель "паралельної етнічної сегментації" представлена в країнах, де кожна етнічна група стратифікована всередині себе за економічними критеріями і має власну політичну еліту, яка представляє її інтереси. Така модель представлена в Бельгії (фламандці та валлони), Великій Британії (англійці, шотландці, валлійці, ірландці). Поступово подібна модель формується в сучасній Російській Федерації.
Етнополітична модель "перехрещена сітка" є найбільш оптимальною з точки зору збалансування етнічних інтересів в поліетнічному суспільстві. В рамках такої моделі економічні та етнічні елементи взаємно переплітаються. Соціальні класи вбирають представників різних етнічних груп. Таку модель прагнуть реалізувати США, Франція, Італія, Німеччина, Україна.
Російські етнополітологи виділяють наступні моделі етнополітики:
• національно-консервативна;
• національно-комуністична;
• геополітична (нація-громадянство);
• ліберально-демократична.
39. Політичні партії, сутність, класифікація
Політична партія — це організація, що об'єднує на добровільній основі найбільш активних представників тих чи інших класів, соціальних верств і гуртів. Політичні партії, як правило, мають свою програму, систему цілей, які вони активно пропагують та захищають, більш-менш розгалужену організаційну структуру, покладають на своїх членів певні обов'язки та встановлюють норми поведінки. Це дає змогу партіям бути могутнім чинником підвищення рівня організованості політичного життя. Зміст і сутність політичних партій розкриваються через їх класифікацію. Виходячи з природи соціальної бази, можна виділити партії, що виражають інтереси:
1) окремих класів
2) окремих соціальних верств та гуртів;
3) кількох класів та соціальних гуртів
3 ідеологічного погляду розрізняють:
1) ідейно-політичні або світоглядні партії;
2) прагматичні або партії виборчої кампанії.
За принципами організації розрізняють:
1) кадрові партії;
2) масові партії
3) партії, що будуються на чітких, формально визначених принципах членства 4) партії, в яких відсутній інститут офіційного членства;
5) парламентські партії.
До основних функцій політичних партій у суспільстві належать: представництво соціальних інтересів, соціальна інтеграція, політична соціалізація, створення ідеологічних доктрин, боротьба за державну владу й участь в її здійсненні, розробка політичного курсу, формування громадської думки тощо. Надзвичайно важливою проблемою сьогоднішнього життя всіх країн світу є співвідношення однопартійності та багатопартійності. суспільства.