
- •Тема 1.1 Поняття, цілі та завдання ва
- •1.Сутність та генезис ва; його економічна обумовленість
- •2.Місце ва в системі обробки економічної інформації
- •3.Цілі та завдання ва
- •4.Види ва
- •5.Основні етапи розвитку ва в світі та Україні.
- •8.Використання результатів ва в процесі проведення незалежного аудиту або держ. Фін. Аудиту.
- •9.Обовязковий ва
- •10.Особливості проведення ва в комерційних банках
- •Тема 1.2 Стандартизація ва
- •11. Нормативно-правове регулювання ва
- •12. Концептуальна база професійної практики
- •14. Порядок затвердження сва
- •15. Місце сва в нормативно-правовій базі, що регулює ва.
- •16. Діяльність професійних організацій з внутрішнього аудиту в Україні.
- •17. Функції та діяльність Ради по стандартах.
- •18. Діяльність по представленню аудиторських гарантій та консультацій
- •19. Мета та завдання сва
- •20.Будова сва.
- •22. Спільні риси та відмінності у будові та регламентації сва та мса.
- •23. Принципи професійної етики
- •24. Кодекс етики внутрішніх аудиторів
- •25. Сертифікація внутрішніх аудиторів
- •Тема 2.1 Організація ва
- •26.Етапи ва
- •27.Принципи організації ва
- •28.Основні підходи до організації ва
- •29.Джерела інф ва та їх класифікація
- •30.Організаційні форми внутрішнього аудиту
- •31.Взаємозв’язок та залежність внутрішнього аудиту і системи внутрішнього контролю.
- •33.Фінансова стратегія та її види. Аутсорсинг. Ко-сорсинг.
- •34.Підвищення якості роботи внутрішнього аудитора.
- •Тема 2.2 Методичні прийоми ва
- •35.Методологія, методика та методичний прийом у внутрішньому аудиті.
- •36.Методологічні принципи внутрішнього аудиту
- •37.Класифікація методичних прийомів
- •38. Тестування в поцесі внутрішнього аудиту
- •39. Докази внутрішнього аудиту та їх класифікація
- •40. Порядок отримання аудиторських доказів
- •41. Види аудиторської вибірки, що застосовується в процесі внутрішнього аудиту
- •42.Методика застосування вибірки в процесі внутрішнього аудиту
- •Тема 2.3. Планування ва
- •43. Необхідність планування ва та його етапи
- •44. Узгодження цілей, принципів та завдань ва з власником
- •45. Програма ва
- •46.Стратегічний план внутрішнього аудиту
- •47.Програма удиторських завдань
- •48. Оцінка бізнесу та її напрями
- •49. Переваги та недоліки різних способів організації програми внутрішнього аудиту
- •50. Суттєвість та ризик внутрішнього аудиту
- •51. Визначення обсягу робіт та розробка графіку проведення ва
- •52. Види ризиків у ва та особливості управління ними
- •53.Порядок вибору аудиторського підходу для оцінки системи внутрішнього контролю
- •54.Методики визначення порогу суттєвості та особливості застосування цих методик.
- •55.Звязок між різними ризиками. Алгоритм складання графіку внутрішнього аудиту.
- •Тема 2.4 Аналітичні процедури в системі ва
- •56.Аналітичні процедури ва та їх класифікація
- •57.Послідовність виконання аналітичних процедур
- •58.Оцінка підприємства як безперервно функціонуючої економічної одиниці
- •59.Основні підходи до прогнозування фінансового стану підп.-ва та ймовірності його банкрутства
- •60.Оптимальність вибору прийому прогнозування
- •Тема 2.5 Організація служби ва
- •61. Функції, завдання та форми сва.
- •62. Управлінська модель сва.
- •63.Документування діяльності сва.
- •64. Взаємодія сва з іншими структурними підрозділами п-ва.
- •Тема 2.6 Формування досьє внутрішнього аудитора
- •65.Класифікація робочої документації
- •66.Робоча документація аудитора
- •67.Склад та структура досьє вн.Аудит.
- •68.Порядок оформлення досьє
- •69.Стандартизація робочих документів вн.Ауд.
- •Тема 2.7.Узагальнення та реалізація результатів ва
- •70. Оцінка доказів у ва по достатності і відповідності
- •71.Звіт ва,його зміст,структура,види
- •72. Користувачі інформації за результатами внутрішнього аудиту.
- •73.Думка внутрішнього аудитора та її відповідність
- •74. Інтегральна оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства
- •75.Умови модифікації аудиторських звітів
- •76. Оцінка внутрішнім аудитором помилки, обману, шахрайства(в т.Ч. Потенційного) за результатами виявлених порушень
- •77. Рішення користувачів звіту за результатами внутрішнього аудиту
74. Інтегральна оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства
Під інтегральною оцінкою фінансово-господарської діяльності підприємства необхідно розуміти загальну оцінку яку надає внутрішній аудитор. Така загальна оцінка робиться на основі фінансової звітності підприємства: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до фінансової звітності.
На основі інтегральної(загальної) оцінки кожен з користувачів може зробити для себе певні висновки щодо діяльності підприємства у відповідному звітному періоді та прийняти рішення щодо своїх подальших дій.
Загальна оцінка має велика значення і слугує своєрідним “першим враженням”
про успішність та перспективи того чи іншого підприємства.
Інтегральна оцінка залежить від показників діяльності, кваліфікації внутрішнього аудитора(здатність правильно оцінити наявні показники) та бажання представити фінансово-господарську діяльність прозоро/непрозоро.
75.Умови модифікації аудиторських звітів
Аудиторський висновок є модифікованим, якщо містить додаткові пояснення, які не вносять обмежень у його зміст.
Як правило, модифікований аудиторський висновок охоплює такі моменти:
- проблеми невизначеності або невпевненості у безперервній діяльності ідприємства;
- зміни принципів обліку протягом періоду перевірки;
- виправлення, які слід внести в облік підприємства за результатами аудиту:
- виклад принципів обліку (у позитивному висновку), що відрізняються від тих, які діють в Україні:
- роз'яснення з приводу використання звітів інших аудиторів;
- пояснення, що стосуються попередніх аудиторських висновків.
Висновок аудитора може бути безумовно позитивним, умовно позитивним (з застереженнями), негативним. Аудитор може також відмовитися від видання висновку. При цьому він викладає свою думку в звіті іншої форми. В трьох останніх випадках висновок має містити короткий виклад аргументів, що обгрунтовують думку аудитора. В разі необхідності уточнення цих аргументів можливі посилання на інші документи, надані аудитором клієнту, які містять більш докладну інформацію.
Безумовно позитивний висновок складають у разі, коли, на думку аудитора, дотримані такі умови: - аудитор отримав вичерпну інформацію і пояснення, необхідні для проведення аудиту; - надана інформація є достатньою для відображення реального стану суб'єкта перевірки; - є адекватні дані з усіх питань, суттєвих з погляду достовірності та повноти змісту інформації; - фінансову документацію складено згідно з прийнятою суб'єктом перевірки системою бухгалтерського обліку, яка відповідає існуючим законодавчим і нормативним вимогам; - звітність грунтується на достовірних облікових даних, які не містять протиріч; - форма звітності відповідає затвердженій у встановленому порядку.
Безумовно позитивний висновок має містити однозначне і чітко висловлене схвалення аудитором стану обліку та звітності суб'єкта перевірки.
Безумовно позитивний висновок складають з використанням формулювань: "відповідає вимогам", "належно", "дає достовірне і дійсне уявлення", "достовірно відображає", "відповідає".
Якщо під час перевірки у аудитора виникли сумніви щодо правильності тих чи інших застосованих суб'єктом перевірки рішень, але йому було надано аргументоване і переконливе обгрунтування їх,
то у висновку аудитор не зобов'язаний згадувати ці рішення, оскільки вони не змінюють безумовності позитивного висновку.
Будь-яка невпевненість чи незгода є підставою для відмови від видання безумовно позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку аудитора залежить від ступеня невпевненості чи незгоди
(фундаментальна або нефундаментальна).
Невпевненість чи незгода є фундаментальними, якщо вплив факторів, які зумовили їх, на фінансову інформацію настільки значний, що може суттєво перекручувати дійсний стан справ у підприємстві, що перевіряється, в цілому або в основному. Спід також враховувати сукупний ефект усіх невпевненостей і незгод.
Наявність нефундаментальних невпевненості та незгоди є підставою для формулювання умовно позитивного висновку (з застереженнями), а фундаментальної незгоди - для видання негативного висновку.
Наявність фундаментальної невпевненості є підставою для відмови від видання висновку.
У всіх випадках, коли аудитор формулює висновок, що відрізняється від безумовно позитивного, він повинен викласти усі суттєві причини своїх міркувань (невпевненості та незгоди). Ця інформація має бути стисло подана в окремому розділі висновку, який передує формулюванню висновку або відмові від його видання. Тут можна послатися на більш детальне висвітлення зазначених моментів у іншій документації, що надається клієнту.
Якщо аудитор видає умовно позитивний висновок з застереженнями, пов'язаними з наявністю нефундаментальної невпевненості, він формулює відмову від видання висновку з конкретного питання на підставі наведених у попередньому пункті аргументів, а в останньому висловлює свої міркування, використовуючи ті самі формулювання, що й для безумовнопозитивного висновку.
\Якщо застереження пов'язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор формулює її з конкретних моментів (висловлює свої міркування на підставі наведених раніше аргументів), а за
відсутності цих моментів висловлює позитивне судження.
Окремим випадком є ситуація, коли прорахунки і відхилення, виявлені аудитором під час перевірки, було ліквідовано до моменту складання аудиторського висновку.
У цьому випадку також є підстави для видання умовно позитивного висновку. Аудитор робить застереження, що показники звітності є достовірними з урахуванням цих відхилень за станом на
відповідну дату (яка передує даті складання аудиторського висновку).
При складанні негативного висновку аудитор використовує формулювання: "не відповідає вимогам", "перекручує дійсний стан справ", "не дає дійсного уявлення", "не відповідає", "суперечить".
Якщо аудитор відмовляється від видання висновку, він вказує на неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про стан справ на підприємстві, що перевіряється.
Стандартна форма аудиторського висновку може змінюватися залежно від обставин його складання. Усі зміни стандартного позитивного висновку називають відхиленнями. Вони можуть мати форму обмежень, модифікації та доповнень.