Засоби впливу на кровообіг

Загальні механізми дії засобів впливу на кровообіг

Шкіра виконує найважливіші функції в організмі, тому вона добре постачається кровоносними та лімфатичними судинами, нервами, містить багато рецепторів, за допомо­гою яких зв'язується з різними органами і тканинами че­рез центральну і вегетативну нервову систему.

Тому різні подразнюючі, теплові та холодові засоби, впливаючи на шкіру, можуть діяти на метаболізм та функ­ції різних тканин, органів, організм у цілому.

Подразнення периферичних нервових закінчень шкіри викликає рефлекторне розширення або звуження крово­носних судин (як артеріальних, так і венозних) не тільки у шкірі, а й у глибоко розташованих органах (легенях, головному мозку). Наприклад, гірчичник, прикладений на литки, відтягує кров з головного мозку.

У разі дії подразнюючих речовин, вакууму, тепла, хо­лоду виникає місцева гіперемія, підсилюється кровообіг у тканинах та органах, що сприяє підвищенню захисних функцій організму, розсмоктуванню запальних процесів, зменшенню спазмів, болю, покращанню метаболізму, секреторної та моторної функцій внутрішніх органів.

Тому ці процедури показані при різних запальних та спазматичних процесах, венозному застої, випотах різної етіології.

Застосування банок

Банки застосовують, щоб викликати місцевий приплив крові та лімфи до шкіри та підшкірної основи з тканин та органів, розташованих глибоко в організмі.

Дія банок ґрунтується на утворенні негативного тиску повітря, внаслідок чого у них втягується шкіра. Від швид­кого припливу крові виникає не тільки сильне розширення кровоносних та лімфатичних судин, але й розрив крово­носних капілярів, що призводить до утворення крапкових крововиливів. Виникає рух крові з глибших ділянок ор­ганізму у підшкірну основу. Тому банки можна віднести до відтягуючих засобів.

Таким чином, застосування банок викликає: 1) рефлек­торне розширення кровоносних та лімфатичних судин; 2) посилення крово- та лімфообігу; 3) відтягування крові та лімфи від глибоко розташованих ділянок організму на периферію; 4) у місцях крововиливів у шкіру відбу­вається послідовне зсідання крові, а пізніше — розсмок­тування продуктів її розпаду та аутолізу (саморозчинення). Усмоктування продуктів розпаду крові, що являють собою біологічно активні речовини, чинить стимулюючий вплив на кровотворення та імунну систему організму, під­вищує обмін речовин подібно до дії аутогемотерапії і може викликати короткочасне підвищення температури тіла, яка, проте, швидко нормалізується.

Це свідчить про те, що банки чинять загальну дію на організм, а саме: стимулюючу, протизапальну, розсмокту­ючу, болезаспокійливу.

Показання до застосування банок див. у табл. 3.

Протипоказання. Температура тіла понад 38 °С, різко підвищена чутливість шкіри; зміни шкіри місцевого ха­рактеру (гноячкові захворювання, висип, нейродерміт, мок­нуча та суха екзема, садна, опіки, пролежні); пухлини злоякісного і доброякісного походження (незалежно від локалізації пухлини та місця постановки банок); схильність до кровоточивості (гемофілія, тромбоцитопатія, лам­кість судин); значне загальне виснаження; туберкульоз легенів, міліарна форма туберкульозу; гнійні запалення легенів (абсцес, бронхоектатична хвороба, гангрена); сеп­тичний стан хворого, психічне збудження хворого, судоми. У медичній практиці банки ставлять переважно на по­верхні тіла, що не має складок, заокруглень та виступів, особливо кісткових, тобто там, де м'язовий та жировий шари товстіші, підшкірні судини менше розвинені.

Найбільш придатними ділянками для постановки ба­нок є спина, крім лопаток та хребта, бокова частина груд­ної клітки, у чоловіків — передня поверхня грудної кліт­ки праворуч; сідниці, стегна.

Необхідно пам'ятати, що ні в якому разі не можна ста­вити банки на хребет, ділянку серця, молочні залози у жінок, шию, обличчя, місця проекції нирок на спині. На спині відстань від банки до хребта з обох боків повинна складати не менше як 2 см.

Будова банки. Медична банка являє собою скляну по­судину з потовщеними стінками та заокругленим дном об'ємом ЗО—60 мл. Діаметр отвору банки складає 5 см.

Вимоги до приміщення, де ставлять банки. Температу­ра повітря у приміщенні має бути у межах 20—23 °С, без протягів, підвищеної вологості.

Техніка постановки банок (мал. 54). Звичайно банки ставлять на ніч, щоб хворий добре відпочив після цієї про­цедури та перебував у сталих температурних умовах. Не­обхідно пам'ятати, що перед постановкою банок слід пе­ревірити, щоб не було тріснутих банок з ушкодженими краями.