Унамуно «Туман»

Це про текст я залишила, нехай буде Етапним твором у творчому поступі Унамуно-і-Хуґо стала нівола «Туман» («Niebla», 1914). Унамуно назвав один зі своїх романів «Туман», бажаючи підкреслити ірреальність зовнішнього світу-«тумана» в порівнянні із значимим світом, що твориться волею головного героя. Письменник стверджував, що створив новий тип художньої оповіді, який означив словом «nivola». Нівола зазвичай невелика за обсягом, у ній відображені філософські проблеми, а сама оповідь слугує авторові способом обговорення і вирішення цих проблем. Герой «Туману» Авґусто Перес, безумовно, близький самому авторові. Це дуже заможний холостяк, котрий живе, наче в тумані (в екзистенціалізмі туман — подоба, заплутаний і фальшивий світ). Герой познайомився з молодою жінкою Еухенією і закохався. Він наче вийшов зі стану душевної летаргії. Прагнучи дізнатися, що таке кохання, Авґусто звертається до вченого Папаригаполоса, котрий проводить наукові експерименти і взагалі вивчає жінок. Проте розмислова теорія зазнає краху, оскільки потрібно покладатися на життя.

Після зради Еухенії Авґусто Перес хоче вдатися до самогубства, проте спочатку вирішує порадитися з автором роману, самим Унамуно-і-Хуґо. Розмова Унамуно-і-Хуґо з героєм — своєрідне роздвоєння письменника, бесіда зі своїм двійником. У відповідь на зауваження письменника про те, що той не може цього зробити, оскільки є витвором уяви, Авґусто Перес стверджує, що сам У.-і-Х. є вигаданим персонажем, що він не існує поза свідомістю Авґусто Переса й інших персонажів роману. Протиставивши себе авторові, живучи у стані «агонії», Авґусто Перес помирає, як і передбачив його творець.

2Риси екзистенціалізму в художній творчості Унамуно «Туман»

• на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;

• особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;

• поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів;

• вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;

• існування людини тлумачиться як драма свободи;

• найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.

Творчість Унамуно концентрується навколо проблеми особистісного безсмертя. Вважав відродження особистості єдиною можливістю виходу із глухого кута сучасного світу.

3. Унамуно продовжує традиції європейської філософської прози і разом з цим прагне повернути роман роман до його . Саме Унамуно належить ідея літератури, як смерть. Смерть, в якій інші черпають життя. І той хто читає новелу, може прожити й оживити її. Головна метафора цього роману – туман, символізує неможливість повного пізнання світу. Страх смерті тяжіє над людьми, загубленими в тумані світобудови. Сюжет «Туману» вельми простий: молодий мислитель Аугусто Перес закохується у двох дівчат одночасно, намагається вивчати жіночу психологію, але філософія розходиться з дійсністю. Дон Аугусто обдурять. Щоб розважити себе, він відправляється до самого Мігелю де Унамуно, але і тут його чекає розчарування. Аугусто дізнається, що він не існує, вірніше, існує лише в уяві письменника Унамуно. Він вигаданий персонаж «Туману». Більше того, письменник задумав його швидку смерть. Цей літературний прийом стає характерним для творчості Унамуно. Автор виступає в ролі персонажа власного твору, постає перед нами в ролі творця. Персонажі контактують з ним, як з Богом. Унамуно в «Тумані» зізнається, що йому необхідний діалог для вираження ідей. Таким чином, герої його творів - лише посередники в діалогах автора з самим собою. І діалоги ці, як ви встигли здогадатися, вельми цікаві.

Центральна проблема філософії письменника - духовне життя особистості, що зосереджена на прагненні вирішити суперечності кінцевого і безкінечного. Унамуно вводить поняття агонії як особливого трагічного сприйняття життя, що викликане дуалізмом розуму і віри людини.

• 4. Інтертекстуальність(вставні елементи, цитати, багатофункціональні образи і мотиви, що роблять твір багатошаровим)

• Діалогічність(таке враження, що автор сам стає персонажем, а герой демонструє незалежність від свого творця і також претендує на реальність)

• Герой являється об’єктом опису, його внутрішній світ обумовлюється впливом багаточисленних зовнішніх факторів: фізіології, спадковості, а також вплив навколишнього середовища

• Діалогічність і багатоплановість досягається в «Тумані», то очима самого Аугусто(використання прийом невласне-прямої мови),то очима його друга Віктора, то очима Унамуно – повноправного учасника дії.