Ібсен «Ляльковий дім»

1. Порубіжжя ХІХ – ХХ століть – це період різких змін у житті людей Західної цивілізації. Це час надзвичайного прискорення науково-технічного прогресу, який докорінно змінив життя людей: засоби транспорту і зв’язку скоротили відстані між різними регіонами, що сприяло посиленню культурного взаємовпливу; електрифікація змінила традиційні уявлення про день і ніч; а фотографія і звукозапис виявилися здатними відтворювати життя більш точно, ніж це може робити мистецтво. Останнє було, мабуть, найсуттєвішою зміною в культурному житті людства, адже реалістичне мистецтво ХІХ століття, яке досягло небувалих успіхів у наслідуванні природи, раптом виявилося зайвим, тож виникла потреба пошуку нових шляхів розвитку.

2. Кінець 19 початок 20ст. увійшли в історію літератури як час бурхливого розвитку драми. У цей час автор демонструє невдоволення роллю маріонетки в руках автора, його не задовольняє роль декламатора тексту – він намагається сам коригувати свою роль: репліки, костюм, мізансцени. У цей період режисура постає самостійним видом творчості, що призводить до реорганізації театральної справи і виникнення новаторських театральних. Почавши з неоромантизму, в кінці 70-х Ібсен приходить до поняття аналітична драма. Ця драма має грунт, спільний з реалістичним романом: сучасний конфлікт у сучасних умовах.

3. Жанрова своєрідність драми Ібсена “Ляльковий дім”. Це драма нового типу, соціально-психологічна. Основний інтерес у ній становить не те, що відбувається в нас на очах, а ставлення героїв до того, що відбулося в минулому, і в теперішньому, що з минулого витікає. Ми бачимо наслідки подій, і аналіз цих наслідків. Ібсен вводить підтекст. П'єса говорить про несправедливість суспільства по відношенню до жінки, соціальну нерівність. Дія відбувається в родині адвоката Хельмера, чесного, розумного, люблячого чоловіка. Дружина Нора - добра матір. Проте вона мріє про те, щоб у ній цінували людину, а не жінку. Щоб урятувати Хельмера, Нора підробляє підпис свого батька на векселі. Це - передісторія, яка у драмі поступово розкривається. Дія починається з того, коли кредитор Крогстад вимагає у Нори, щоб її чоловік відновив його на роботі в банку, шантажуючи її. Вона зі здивуванням дізнається, що здійснила злочин, згодом її чоловік вирішує взяти провину на себе. Він звинувачує Нору так само, як і суспільство, а потім “прощає”, проте вже сам безнадійно падає в її очах. Мораль Хельмера правильна з точки зору суспільства, але заважає руху до кращого майбутнього. Внутрішній конфлікт полягає у тому, що людину в Норі ніхто не хотів помічати, а вона не хоче бути “лялькою і ляльковому будинку”. В результаті Нора йде з родини, щоб самій з'ясувати, хто вона є.

4. Пєса має аналітичну композицію, що означає послідовне розкриття внутрішнього неблаполуччя і трагізму, які таяться під зовні пристойною оболонкою. Так поступово осягається внутрішня суть сімейного життя Хельмерів на перший погляд щасливого але заснованого на неправді й егоїзмі.

Символіка драми. Головний символ – «ляльковий дім» (слова Нори про те, що вона була лялькою, якою грали), підтримується рядом ігрових ситуацій (гра Нори з дітьми, історія з мигдалевим печивом), символічними реаліями й епізодами (різдвяна ялинка, яка відбиває настрій героїні, візитна картка доктора Ранка з чорним хрестом – знак прощання навіки).

Портрет та інтер’єр виражають максимум інформації про героя і його середовище, але мають символічний підтекст: четверо дітей, які визначають сценічний простір «Лялькового дому», свідчать про великий пласт прихованої інформації, «подвійне дно» зовнішньої простоти та привабливості. Ці двері потенційно відкривають інтимний простір сімї,роблять його вразливим для зовнішніх впливів (суспільства).

Типовою є розширена ремарка, буденна мова, відсутність великих монологів для того, щоб досягти ефект природності зображуваного – передати «шматок життя». Під верхнім шаром буденних слів ховається емоційне напруження і глибина – багатошаровість фрази.