Флобер. Пані Боварі.

Історико-культурний аспект - Г. Флобера є важливим етапом розвитку світового літературного процесу між бальзаківським етапом реалізму першої половини ХІХ століття й етапом "натуралізму", який у другій половині ХІХ століття був представлений Е. Золя і його школою. Письменник позиціонує себе як «ворога капіталістичного суспільства» причому слово "буржуа" у його сприйнятті позбавлене класового змісту. Для нього "буржуа" – це символічна назва всього жадібного, егоїстичного, бездуховного, вульгарного і низькопробного. Недолікам сучасного йому суспільства письменник протиставляв високе, тобто мистецтво. Йому був близьким поетичний символ романтика Альфреда де Віньї – "вежа із слонової кості". Для Флобера цей символ – антитеза буденності, визнання високої ролі мистецтва. Але його цікавило і реальне життя, яке він досліджує у творчості зрілого періоду. Літературними авторитетами для Флобера були В. Шекспір і О. Бальзак.Флобер ішов власним шляхом у літературі, відмінним від О. Бальзака і Ф. Стендаля, виробляв свою естетику та стиль. Усе в художньому творі, на думку письменника, залежить від стилю, якому він приділяв головну увагу. Мистецтво для письменника було не втечею від життя, а засобом творчого діалогу з ним.

Світоглядно-естетичний аспект -Імпресіонізм орієнтується не на розум, а на почуття. Відбувається поступовий відхід від мім етичного і перехід до сугестивного. Він є першим проявом модерністської техніки. Він не розмірковує, його бачення дійсності не є всеохопним, це погляд короткозорого, який нечітко бачить предмет, а швидше домальовує його уявою. 19 ст. вся Європа тягнеться до Сходу, Схід для Заходу відкриває Флобер. Застосовується техніка молекулярного мистецтва: увесь світ розкладається на окремі фрагменти. Література зображає тип людини чуттєвої, але при цьому абсолютно звичайної.

Жанрова специфіка – за жанром "Пані Боварі" – реалістичний, соціально-психологічний роман. Письменник використовує психологізм, як ознаку власного творчого стилю та методу. Психологізм Флобера виявляється в його умінні точно передавати словами ледь відчутні душевні імпульси, «рух пристрастей». Усі вчинки героїв глибоко мотивовані. Сам автор називав свій твір аналітичним, а сучасники порівнювали його перо зі скальпелем. Сюжет роману простий: жінка виходить заміж за чоловіка-посереднього характеру , розчаровується в ньому і накладає на себе руки. Флобер збагатив цей сюжет численними проблемами. У його розвитку провідне значення має внутрішній світ героїв - думки, почуття, переживаня героїні. Основу конфлікту твору становить протиставлення реального життя і мрії. Композиція роману продумана, має чіткий план; в її основі перебуває біографічний принцип – опис життя Емми. Композиційно роман поділяється на три частини.

Флобер використовує нові форми і засоби розкриття "непомітного", зовні "нецікавого сюжету". Кожна з трьох частин твору містить історію загибелі однієї з трьох великих ілюзій Емми. Песимістичним є фінал роману, де автор з гіркою іронією констатує тріумф світу духовного занепаду людини. Предметом зображення в романі стає одна з провінцій країни, але для письменника вся Франція – провінція, втілення загального зубожіння і деградації. Автор з неперевершеною майстерністю змальовує характери типових представників сучасного йому суспільства. лікар, аптекар, крамар, нотаріус, власник сільського готелю, священик. Жодної яскравої особистості. Гроші репрезентує хитрий і хижий Лере, церкву – обмежений і жалюгідний отець Бурнізьєн, інтелігенцію – нікчемний Шарль Боварі, всевладну вульгарність і лицемірство – аптекар Оме.

У своїй творчості письменник дотримувався принципу об'єктивізму: у ньому немає авторських реплік, роздумів, відкритого коментування вчинків героїв. Флобер – визначний майстер стилю та психологічного аналізу. Він збагатив романну "техніку" новими засобами художнього зображення людського характеру.

Поетикальні особливості - Техніка: - Зруйнований сюжет і фабула: немає зв’язків, послідовності, інтриги, синтаксис руйнується. Акцент на суб’єктивному світі маленької людини, на її патологічних станах свідомості; - Відсутність чіткого образу самого героя; - Є описи, внутрішні монологи; -Питома вага споглядання і самозаглиблення; -Використання методики сугестії (навіювання); -Зміщення точки зору із зовнішньої на внутрішню; -Злиття оповідача з персонажем; -Техніка пленеру.