КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ КОЛЕДЖ

Есе з курсу «Основи редакторської майстерності».

Тема: «Внесок Івана Франка у розвиток видавничої справи»

Виконала: студентка ІІ-го курсу

Групи ВС-мс-1-11-4.Од

Іванова Анастасія Іванівна

Реєстрація роботи (дата) ______

Оцінка ________________________

Викладач

Обєда В. О. ___________________

Київ

2012- 2013 Навчальний рік Вступ

Видавнича справа посідає особливе місце в історії кожного народу, бо покликана впливати на рівень освіти, національної свідомості, є важливою складовою життя суспільства.

Іван Франко як видавець – унікальне явище української культури останньої чверті XIX – початку XX ст. В історії української книговидавничої справи Іван Франко був одним із перших професіональних видавців і редакторів. Він усталив основні принципи аналізу, оцінки, підготовки до видання, редакційного опрацювання літературних творів різних жанрів і типів видань. Це була струнка система поглядів, вироблена багаторічним досвідом книговидавничої, журналістської, редакторської діяльності.

Актуальність теми «Внесок Івана Франка у розвиток видавничої справи» полягає у потребі вивчення малодосліджених сторінок цієї сфери творчої діяльності майстра, переосмисленням редакторської та видавничої справи Івана Франка в наш час.

Мета дослідження: глибоке вивчення, аналіз, узагальнення, синтез та систематизація знань про першого професійного редактора та видавця Івана Франка у контексті становлення, розвитку і функціонуванні видавничої справи та редагування.

Поставлену мету було досягнено через вирішення таких завдань:

• узагальнити засади, принципи редакційно-видавничої справи І. Франка;

• окреслити головні тенденції та особливості видавничої діяльності І. Франка;

• з’ясувати вимоги Франка до змісту і форми авторських матеріалів;

• проаналізувати організацію Франком літературно-художніх, наукових, пізнавальних і партійних видань;

Об’єкт дослідження: видавнича та редакторська діяльність І. Франка у контексті його літературно-художньої, науково-публіцистичної праці.

Предмет дослідження: основоположні принципи діяльності І. Франка як видавця і редактора та його роль у формуванні української національної свідомості засобами друкованої продукції, оцінка суспільно-політичних, морально-етичних та націотворчих позицій видавця, редактора, громадсько-політичного діяча.

Для розв’язання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: аналіз, синтез,узагальнення, історико-описовий, порівняльно-аналітичний, проблемно-тематичний, системно-структурний, біографічний методи.

Структура обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, основної частини, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи – 13 сторінок, з яких 8 сторінок становить основний текст.

І. Франко був видавцем упродовж усього життя: і коли видавав власні твори та цілі книжкові серії, і коли працював у різних періодичних виданнях, і коли працював у першій національній Академії наук – Науковому товаристві імені Шевченка, і наприкінці життя, коли уражений важкою невиліковною хворобою, готував до друку свої останні видавничі серії, переглядав і перевидавав твори, які увійшли до скарбниці світової культури.

Видавничі засади І. Франка добре відображає його стаття «Кілька слів о тім, як упорядкувати і провадити наші людові видавництва», надрукована в журналі «Світ» на початку 80-х років. Там видавець підкреслює головні принципи, якими повинні керуватися популярні видавництва: систематичність видавництва та правдивість думки, які об'єднує основна ціль – правдиво просвітити народ. 

І. Франко пропонує популярні видавництва поділити на три групи:

1) наукові;

2) політичні;

3) популярно-практичні, де мають друкуватися книжки про сільське господарство, ремесла і т. ін.

На думку Франка, видавати наукові книжки для народу має товариство «Просвіта». Товариство імені Качковського мало б видавати книжки про справи господарські, ремісничі і взагалі все, що стосується практичного життя, а ці видання повинні стати основою створення господарської, ремісничої, промислової асоціації, яка врятує наш народ від економічної руїни. За політичне видавництво служила б газета, яка вже видається: автор має на увазі часопис «Батьківщина» з додатком «Правотар народний», що буде ознайомлювати народ з обов’язковими законами. Автор пропонує розпочати з приводу цих питань дискусію, скликати у Львові спільну нараду просвітніх товариств і здійснити поділ видавничої праці, який він пропонує.