Тема 7. Відчуття та сприймання

1. Поняття про відчуття, його рефлекторний характер.

Відчуття та сприймання – початковий момент пізнання. За до-помогою органів чуттів людина отримує інформацію про оточуюче.

Відчуття – це елементарний психічний процес, що полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ оточуючого, а також станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі под-разників на органи чуттів. Для нормальної життєдіяльності необхід-ний певний баланс інформації між людиною і середовищем. Його порушення виявляються у недовантаженні (сенсорна ізоляція) або перевантаженні. Сенсорна ізоляція вивчалась за допомогою досліду: людину закривали в спеціальному приміщенні з сірими стінами без вікон. Туди не надходили звуки, що забезпечувало мінімум нової інформації. Людину одягали в спеціальні окуляри і одяг. Вже з перших хвилин людина відчувала тривогу, а через дві години просила припинити експеримент.

Не всі вчені погоджуються, що відчуття дають об’єктивну ін-формаціюпро навколишнє. Це проблема відношення відчуття і ото-чуючої дійсності. Точки зору: 1) відчуття – це стіна, що відокремлює від зовнішнього світу. Ми сприймаємо не реальні об’єкти, а стани своїх органів відчуттів (Берклі, Кант, Мах – філософи). Формула їх позиції: зовнішній світ – це комплекс моїх відчуттів. 2) відчуття – це знак, ієрогліф, що вказує на об’єктивні предмети. Однакові подраз-ники, що діють на різні органи відчуттів викликають різні відчуття (механічний подразник може викликати відчуття тиску, звуку, світла в залежності від дії на шкіру, око, вухо). Цей факт використовується як доказ того, що наші відчуття, визначаються специфікою органів чуттів, а не зовнішніх подразників (теорія специфічної енергії органів чуттів (Гельмгольц, Іоган Мюллер)). 3) теорія відображення. Органи відчуттів спеціалізовані на відображенні різних видів енергії пов’язують нас з зовнішнім світом, дають його адекватний образ. Предмети і їх властивості – первинні, а відчуття – це результат їх впливу на органи відчуттів.

Відчуття мають рефлекторний характер. Відчуття – не пасивний процес, побудований за схемою: подразнення органів відчуттів ® проходження збудження нервовими шляхами ® виникнення відчуттів в корі головного мозку. Досліди О.Л.Ярбуса довели, що нерухоме око – є незрячим. Потрібно, щоб збудження від ока досягло кори головного мозку і викликало зворотнє збудження до ока. Досліди: 1) нерухома присоска до склери ока стає непомітною через 2с. 2) за допомого присоски і дзеркала фіксувались рухи ока при розгляданні предмету. Розглянути предмет можна лише за умови спеціальних рухів очей. За таким принципом функціонують всі органи чуттів, тому відчуття мають активний характер.

Фізіологічною основою відчуттів є проходження нервового імпульсу через ланки рефлекторного кільця: рецептор (орган, що сприймає) – доцентрові нервові шляхи (аферентні) – відповідна ділянка КГМ – відцентрові нервові шляхи еферентні – ефектор. Ефектор і рецептор – це один і той же орган, що виконує різні функції.

Частина рефлекторного кільця без відцентрових ділянок – це аналізатор. Адекватне відчуття забезпечується комплексом аферент-них (до мозку) і еферентних (від мозку) нервових імпульсів.