
- •Рекомендована література :
- •Радянсько-німецькі договори 1939 р. І західноукраїнські землі
- •1938 – Мюнхенський пакт
- •23 Серпня 1939р. – пакт Молотова - Ріббентропа
- •Основні заходи радянізації:
- •2. Початок Великої Вітчизняної війни. Події 1941-1942рр.
- •Оборонні бої 1941р.:
- •Мобілізаційні заходи в Україні
- •Спроби контрнаступу 1942р:
- •Причини невдач Червоної Армії на початковому етапі війни:
- •Окупаційний режим та рух Опору в Україні
- •Німецький «новий порядок»:
- •1940Р. – розробка німцями плану «Ост», який передбачав такі заходи:
- •Характерні риси окупаційного режиму:
- •Рух Опору в Україні
- •Радянська течія
- •Форми боротьби:
- •Націоналістичний рух Опору:
- •Визволення території України від гітлерівських окупантів
- •Наслідки війни для України:
- •Кросворд
Спроби контрнаступу 1942р:
У січні 1942р. радянські війська робили героїчні зусилля, щоб визволити Донбас.
Травень 1942 р. - наступальна операція радянських військ під Харковом, наслідки якої були трагічними (в районі Барвенківського виступу в оточення потрапили три радянські армії, втрата склала 240 тис, чол.).
Травень-червень 1942р.- провалом закінчилися спроби радянських військ визволити Крим: 4 липня 1942р. прийшлося залишити німцям Севастополь;
22 липня 1942р. - остаточна окупація території України німецько-фашистськими військами після захоплення м. Свердловська Ворошиловградської області (нині Луганської), але ціною величезних жертв, героїчного опору народу німецький плав «блискавичної війни» був зірваний.
Причини невдач Червоної Армії на початковому етапі війни:
Тоталітарний характер влади, що поставив у залежність від волі однієї людини та її найближчого оточення життя мільйонів людей.
Прорахунки керівництва країни на чолі з Й. Сталіним: ігнорування даних розвідки про дату наступу німецьких військ; заборона приводити війська в прикордонних районах до бойової готовності; зволікання з переоснащенням армії та побудовою оборонних споруд; відсутність чіткого плану на випадок масштабних військових дій (перемогти ворога збирались «малою кров'ю» на його території).
Перевага німецьких сил на напрямках основних ударів.
Репресії командного складу, досвідчених воєначальників напередодні війни.
Жорстка централізація, атмосфера страху в країні вбивали ініціативу, гальмували вирішення нагальних проблем.
Міжнародна ізоляція СРСР.
Окупаційний режим та рух Опору в Україні
Окупувавши Україну, німці поділили її на 4 зони окупації:
Зони окупації |
||
Назва |
Територія |
Центр |
1 дистрикт «Галичина»
|
Галицькі землі |
Львів |
2 «Трансністрія»
|
Південно-західна частина України |
Одеса |
3 Воєнна зона |
Схід України |
|
4 Рейхкомісаріат Україна
|
Більша частина Правобережної та Лівобережної України |
Рівне |
Німецький «новий порядок»:
На чолі усієї окупованої території стояло рейхміністерство у справах окупованих східних областей під керівництвом рейхміністра А. Розенберга.
Німецька адміністрація: рейхскомісар, генеральні комісари, окружні комісари, міські комісари, коменданти.
Місцева адміністрація (переважно з місцевих мешканців): у містах — бургомістри, в районах — голови, в селах — старости.
Поліцейські органи: гестапо (державна таємна поліція); СС (охоронні загони нацистів); СД (служба безпеки); жандармерія.
1940Р. – розробка німцями плану «Ост», який передбачав такі заходи:
1) германізація та колонізація її території;
2) фізичне знищення слов’ян;
3) масове переселення українців (65%) до Сибіру;
4) заселення протягом 30 років території України німцями