Відділення для лікування відкритими джерелами

Відкритими джерелами називають радіонукліди, при роботі з якими можливе забруднення ними навколишнього середовища – повітря, рук, одягу, інших поверхонь. Відкриті джерела являють собою - і -випромінюючі радіоактивні речовини в порошкоподібній формі та у формі істинних розчинів, колоїдних розчинів, суспензій, які вводять в пухлини через ін’єкційні голки. Радіонукліди йоду водять в організм аліментарним шляхом.

До складу відділення для лікування відкритими джерелами входять:

• блок радіонуклідного забезпечення у складі: сховища радіонуклідів, фасовочної, процедурної, мийної, кімнати тимчасового зберігання радіоактивних відходів, відстійних резервуарів системи каналізації;

• радіологічні палати;

• санітарно-побутові приміщення.

Радіаційна небезпека у відділенні для лікування відкритими джерелами характеризується можливістю зовнішнього і внутрішнього опромінення персоналу, можливістю виносу радіонуклідів за межі відділення.

В зв’язку з цим пред’являються спеціальні вимоги до опорядження приміщень блоку радіонуклідного забезпечення, радіологічних палат, водопостачання, каналізації, санітарно-побутових приміщень, режиму роботи, правил особистої гігієни, спецодягу, до спеціальних систем вентиляції, фільтрації повітря.

Характер цих вимог залежить від класу робіт з радіонуклідами.

Згідно ОСПУ-01 всі роботи з відкритими джерелами поділяють на три класи. Клас роботи залежить від двох умов:

• групи радіаційної небезпеки, до якої належить радіонуклід (ОСПУ-01 всі радіонукліди в залежності від можливої радіаційної небезпеки, створюваної ними, ділять на 4 групи: групу А – радіонукліди з особливо високою радіаційною небезпекою; групу Б - радіонукліди з високою радіаційною небезпекою; групу В – радіонукліди з помірною радіаційною небезпекою; групу Г – радіонукліди з малою радіаційною небезпекою);

• активності радіонукліду на робочому місці.

Протирадіаційний захист суміжних приміщень забезпечується системою заходів з радіаційної асептики, які попереджують можливість винесення радіонуклідів за межі виробничих приміщень.

Протирадіаційний захист персоналу забезпечується:

• використанням всіх засобів захисту від зовнішнього опромінення;

• дотриманням вимог радіаційної асептики, які попереджують можливість внутрішнього опромінення;

• дотримання правил особистої гігієни. Радіаційна безпека пацієнтів забезпечується дотриманням вимог радіаційної асептики в межах відділення.

Насамкінець, слід відмітити, що всі методи захисту від іонізуючої радіації (кількістю, відстанню, часом, екрануванням) можна поділити на законодавчі (нормативні) та організаційно-технічні.

Захист кількістю законодавчо регламентований НРБУ-97 (ліміти доз, допустимі рівні надходження радіонуклідів в організм інгаляційним, аліментарним шляхом, допустимі концентрації радіонуклідів у повітрі, питній воді, допустимі рівні забруднення радіонуклідами робочих поверхонь, одягу, рук персоналу, регламентовані активності радіонуклідів на робочому місці та інші).

Захист часом законодавчо забезпечується скороченням робочого часу персоналу (категорії А), збільшенням тривалості відпустки та більш раннім виходом на пенсію.

Захист відстанню та екрануванням законодавчо забезпечується будівельними нормами; правилами, якими передбачені відповідні норми площі, кубатури відповідних приміщень, їх технічне обладнання та інші

6. Знешкодження та знезараження стічних вод лікарні та здоров’я населення (основні принципи знешкодження та знезараження стічних вод при наявності та при відсутності централізованих каналізаційних систем, локальні очисні споруди сільських лікарень та оздоровчих закладів, що окремо розміщені).

При виборі схеми каналізування лікарень взагалі, а також лікарень, які мають інфекційні відділення, перевагу слід віддавати методам очистки стічних вод, моделюючим процеси самоочищення в грунті. Перш за все лікар повинен ознайомитися з наступними даними: кількістю стічних вод, що підлягають очистці; якісним складом стічних вод і характером місцевих умов (достатності розмірів земельної ділянки, фільтраційної здатністю грунту, рівнем залягання грунтових вод, середньорічною температурою повітря і кількістю атмосферних опадів за рік). Крім того, лікар повинен мати у своєму розпорядженні даними про можливість та умови знешкодження осаду стічних вод і умов для відведення стічних вод в найближчий водойму.

При наявності в населеному пункті вільної земельної ділянки достатніх розмірів, що має хорошу фільтруючу здатність грунту, низький рівень залягання грунтових вод (не менше 2-3 м від поверхні землі), найбільш доцільно для очищення стічних вод лікарень застосовувати невеликі наземні поля фільтрації або зрошення. екомендовани також місцеві очисні споруди малої каналізації, насамперед майданчика підземної фільтрації.

Безумовно, найкращою є централізована схема, колистічні води лікарні випускаються в каналізаційну мережу населеного пункту. Потім стічні води відводяться на очисні споруди населеного пункту, де проходять відповідну біологічну очистку і знезараження. Після біологічної очистки та знезараженнястічні води відводять зазвичай в найближчий водойму. У пристрої централізованої схеми каналізації існують певні особливості. Так, ще в 1954 р. Міністерством охорони здоров'я була затверджена "Інструкція про режим інфекційних лікарень та інфекційних відділеньзагальних міських лікарень ", якою був регламентований судно-ручний спосіб знезараження виділень хворих. Після такого знезараження виділення хворих надходять в каналізацію лікарні, а вже потім - в каналізаційну мережу населеного пункту і на очисніспоруди. Надійність способу залежить від багатьох причин, а саме:

а) консистенції виділень;

б) виду дезинфікуючого засобу;

в) режиму знезараження (доза реагенту, експозиція, повнота перемішування);

г) наявностіперсоналу, його кваліфікації і свідомості.

Доцільно централізоване знезараження стічних вод інфекційних відділень проводити на локальних очисних спорудах перед випуском стічних вод в загальнолікарняної каналізаційну мережу. Потім стічніводи приймаються в каналізаційний колектор населеного пункту, за яким відводяться на очисні споруди повної біологічної очистки. Такий спосіб дає гарантію надійного протиепідемічного ефекту. Він дає можливість поліпшити санітарний режим лікувальногоустанови, автоматизувати управління процесом.

Вибір комплексу очисних споруд здійснюється з урахуванням таких умов: профілю лікувально-профілактичного закладу, достатності розмірів земельної ділянки для розміщення очисних споруд,кліматичних, гідрогеологічних, грунтових і санітарних умов місцевості, кількості стічних вод, що підлягають очищенню.

Комплекс споруд для централізованого знезараження стічних вод інфекційних лікарень або відділень повинен включати споруди для механічного очищення стічних вод (септики, якщо кількість стічних вод не перевищує 25 м3/сут; двоярусні відстійники при витраті стічних вод до 100-150 м3/добу) і знезараження ( хлораторна з Єршовим змішувачем і контактним резервуаром або електролітична установка з контактним резервуаром, СК-апарат проточного Тіца або ін.) Осад з відстійників і контактних резервуарів підлягає обов'язковому знешкодженню в дегельмінтізаторе.

Локальні очисні споруди для централізованого знезараження стічних вод протитуберкульозних лікарень повинні включати споруди механічної (різновиди відстійників), біологічної (різновиди біофільтрів, аеротенки, ЦОК, APT, компактні установки заводського виготовлення, аеротенки-освітлювачі колонного типу та ін) очищення і знезараження. Осад з відстійників і контактних резервуарів також підлягає обов'язковому знезараженню за допомогою дегельмінтізатора.

Для очищення стічних вод інфекційних лікарень та інфекційних відділень соматичних лікарень, а також протитуберкульозних клінік при їх розміщенні в каналізованому населеному пункті можна рекомендувати наступні принципові схеми очищення В комплекс локальних каналізаційних споруд входять хлораторна, Єршова змішувач, контактні відстійники, проміжний колодязь пропускання осаду і корки. За цією схемою стічна вода з інфекційного відділення лікарні змішується з хлором у Єршові змішувачі, послідовно проходить через ряд контактних відстійників, в яких здійснюється контакт стічної води з активним хлором протягом 45-60 хв, і після цього випускається в каналізаційну мережу населеного пункту. Осад з контактних відстійників після тривалого контакту з хлором 1 раз в 15 сут через проміжний колодязь також випускається в каналізаційну мережу населеного пункту.

Схема зможе бути рекомендована для каналізування інфекційних відділень з витратою стічних вод до 10-15 м3/сут при наявності високоефективних очисних каналізаційних споруд в населеному пункті. Такий спосіб знайшов застосування при очищенні і знезаражуванні стічних вод інфекційного відділення Центральної лікарні в Києві, інших населених пунктах країни.

У схемах централізованого знезараження стічних вод інфекційних відділень і лікарень знайшов успішне застосування септик-дегельмінтізатор.

*^* Площа земельних ділянок для лікарень, розміщених у приміській зоні, збільшується порівняно з зазначеними в таблиці:

• на 15% - для інфекційних і онкологічних лікарень;

• на 25% - для відділень реабілітації дорослих;

• на 40% - для відділень реабілітації дітей.

При цьому повинна бути врахована можливість розширення чи реконструкції лікарняного комплексу.