Вірус гепатиту с

Ретельне вивчення клініко-епідеміологічних і патоморфологічних особливостей гепатитів, що виникли у людей після переливання крові та її препаратів, де не було маркерів гепатиту В, дало підставу твердити, що існує ще один або декілька збудників вірусних гепатитів із парентеральним механізмом передавання. K. Ratzan et. al.  (1971) запропонував називати  такі форми гепатитів, що виникли після трансфузії, гепатитом ні А ні В. Ця назва використовувалась до 1989 р., поки Q.Choo et. al.,  Y. Kubo et. al. не повідомили, що за допомогою методів генної інженерії їм вдалось створити бібліотеку генів із плазми крові, де виявлено потенційний агент, який спричиняв гепатит ні А ні В. Його було названо збудником гепатиту С. В тому ж самому році  було створено тест-систему для виявлення антитіл до нього. Проте й досі немає ще препарату вірусу гепатиту С, достатньо не вивчено його морфологію, фізико-хімічні та біологічні властивості (табл.). Однак відомо, що вірусстійкий до високих температурчутливий  до ефіру, УФ-променів, витримує нагрівання до 50 С. Місце дозрівання в гепатоцитах невідоме. Вірус РНК-місткий. Геном його представлено одноланцюговою плюс-РНК з 9416 нуклеотидів, яка має відкриту  рамку зчитування для поліпептиду, що складається з  3011 амінокислот. Висловлено  думку, що структура геному ВГС подібна до флавівірусів. Тому ВГС зараховано до родини Flaviviridae.

.Люди найчастіше інфікуються ВГС під час переливання крові та її препаратів (у США донедавна посттрансфузійний гепатит, спричинюваний цим вірусом, становив 90 %). Однак механізм трансмісії та персистенції вірусів в організмі ще не відомий. Статевий і вертикальний способи передачі, напевно, несуттєві. Інкубаційний період  ГС - в середньому 3-7 тижнів, тобто коротший, ніж у гепатиту В. Перебіг гострої інфекції в порівнянні з ГВ значно легший. Особливістю гепатиту С є те, що в 70 % випадків гострої інфекції захворювання проходить без клінічних проявів, в 45-50 % - переходить у хронічну форму, в 20 % випадків це призводить до цирозу печінки. Великий фактичний матеріал з багатьох країн світу, дозволяє стверджувати, що ВГС відіграє значну роль у виникненні раку печінки аналогічно ВГВ. Анти-ВГС антитіла зявляються через 4-32 тижні (в середньому 15 тижнів) після початку захворювання. Зростання кількості індикаторних ферментів - АлАТ та АсАТ - відбувається, як правило, до сероконверсії.Лабораторна діагностика направлена на виявлення анти-ВГС IgG (рис. 3). З цією метою розроблено тест-системи для імуноферментного аналізу 1-го, 2-го і 3-го покоління, які за допомогою рекомбінантних антигенів вірусів визначають антитіла до антигенів зон С, Е та NS. Методів виявлення вірусного антигену поки що немає. В нашій країні гепатит, спричинюваний ВГС, діагностують на підставі клініко-епідеміологічних даних та лабораторно-біохімічних змін, а також шляхом виключення гепатитів А і В. Тестування донорів крові на антитіла до ВГС - важливий захід профілактики розвитку захворювання, проте слід памятати що вони вимагають повторного скринінгу крові на наявність антитіл. Частота повторної серопозитивності крові може досягати 1:200 - 1:500.  Ніяких інших засобів боротьби з гепатитом С, крім переконування споживачів наркотиків не користуватись спільними голками, стерилізувати медичні інструменти і продукти крові немає. Роль нормального імуноглобуліну людини в профілактиці гепатиту С до  і після зараження ще не зясована.