Лекція 16 Збудники вірусних гепатитів

 

Вчення про вірусні гепатити  займає особливе місце в інфекційній патології людини в звязку з надзвичайною актуальністю цієї проблеми.

Понад століття пройшло з того часу, як С.П. Боткін (1888) сформулював концепцію інфекційної природи захворювання, яке пізніше було названо його ім’ям (1898). Пройшли десятки років поки зясувалась етіологічна неоднорідність  хвороби, зявились клініко-епідеміологічні докази наявності під єдиною назвою різних нозологічних форм, на сьогодні розшифрованих вірусологами,  які позначаються як гепатити А, В, С, D, E (ГА, ГВ, ГС, ГD, ГЕ). Проте, як стверджується деякими дослідниками, мова може йти про існування семи нозологічних форм гепатитів: A, B, C, D, E, F, G.

 

Вірус гепатиту а

Морфологія та ультраструктура віріонів. У 1973 р. S. Feinstone, A.Kapikian, R. Purcell, використовуючи метод імунної електронної мікроскопії, вперше виявили у фекаліях експериментально заражених ГА волонтерів вірусоподібні ікосаедричні частки діаметром 27-30 нм, які були ідентифіковані як  віруси гепатиту А. Вірус належить до родини Picornaviridae, роду Enterovirus (тип 72).

У центрі віріону  міститься  однониткова лінійна плюс-нитка РНК, що має понад 7000 нуклеотидів молекулярною масою (1,3-1,6)х10⁶ Д, константою седиментації 32- 35S і плавучою густиною 1,64 гсм³. Поверхня капсиду створюється 32 окремими капсомерами, поверхневих виступів немає. Тип симетрії - ікосаедральний.

Ліпопротеїнової оболонки віруси не мають.

Епідеміологія захворювання. Вірусний гепатит А - антропонозна хвороба. Природним джерелом збудника є людина з різними формами гострого гепатиту, а число хворих з інапарантними та безжовтяничними формами може у 2-10 разів перевищувати кількість осіб з маніфестними проявами захворювання. Популяція людей надзвичайно гетерогенна відносно сприйнятливості  до ГА, що корелює з імунологічними показниками. Виділення вірусів з організму відбувається, починаючи з другої половини інкубаційного періоду, особливо протягом першого тижня жовтяниці (за пять днів до підвищення рівня трансаміназ крові). Заразність знижується через 20-25 днів і тільки в окремих випадках може тривати місяцями.

Основний механізм зараження - фекально-оральний. Інфекційний агент передається через  випорожнення, сечу. Специфічними кінцевими факторами передачі збудника є харчові продукти (мясні, молочні, хлібні) та вода. Проміжними факторами можуть бути  мухи, забруднена фекаліями вода, що використовується для миття посуду,  руки людей, які готують їжу.

Кров у період вірусемії також може служити фактором передачі, в звязку з чим можливі парентеральні форми захворювання. Збудник може міститись у менструальній крові, спермі, що має певне епідемічне значення.Гепатит А характеризується убіквітарним розповсюдженням. Захворюваність у багатьох країнах Європи і Америки сягає 200-400 і більше випадків на 100 000 населення, спостерігаються роки її підйому та спаду. Сезонність при ГА достатньо  виражена:  на серпень-грудень припадає до  70 % річної захворюваності.

Інкубаційний період коливається від 15 до 50 днів, найчастіше - 20-25 днів.

Основні клінічні прояви захворювання. Для ГА  властивий перебіг з великим розмаїттям клінічних форм: від безсимптомних до важких з летальними наслідкоми (гострий некроз печінки). Типові форми ГА мають циклічний перебіг. Період продроми (1) або переджовтяничний, епідеміологічно найнебезпечніший. Він характеризується диспептичними проявами (втратою апетиту, відчуттям дискомфорту в животі, болями в ділянці печінки),  помірною гарячкою, триває 1-4 тижні. Для нього характерні декілька варіантів перебігу: гарячково-диспептичний, астено-вегетативний, грипоподібний, ревматоїдний. Жовтяничний період (2) характеризується жовтяницею шкіри і слизових, збільшенням печінки, ахолічним калом, потемнінням сечі, підвищенням показників біохімічних та ензимологічних проб (загального білірубіну з перевагою прямого, рівня трансаміназ - аланінамінотрансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ). Тривалість його - 2-4 тижні.  Під час періоду реконвалесценції (3) відновлюються основні функції печінки.

В більшості випадків ВГА закінчується повним одужанням. Лікування, в основному, симптоматичне. Слід звертати особливу увагу на щадний режим,вітамінне забезпечення та дієту.

Лабораторна діагностика. Лабораторна діагностика грунтується або на виявленні самого збудника у фекаліях (імунна електронна мікроскопія - ІЕМ) чи його антигенів (РІА, ІФА, ІФ) або антитіл  (РІА, ІФА). В останньому випадку є можливість диференціального визначення різних класів імуноглобулінів - IgM, IgG.

Профілактика захворювання. Для попередження фекально-орального механізму передачі захворювання застосовують ті ж заходи, що  й при інших кишкових антропонозах. Для профілактики інокуляційних заражень у медичних амбулаторних і стаціонарних закладах індивідуально закріплюють шприци, голки, спеціально обробляють ріжучий і колючий інструментарій.Сувора ізоляція хворих неефективна, так як пік виділення вірусів з фекаліями припадає на продромальний період. Особи, які контактували із хворими, підлягають спостереженню протягом 35 днів на предмет виявлення ранніх симптомів захворювання: у них двічі-тричі перевіряють активність ферментів в крові; контактним дітям і вагітним вводять 1,0-1,5 мл людського імуноглобуліну; у  вогнищі організують кінцеву дезинфекцію хлоровмісними препаратами.Імуноглобулін насамперед попереджує розмноження вірусів, забезпечуючи пасивний захист у 80-90 % випадків при введенні протягом перших тижнів після зараження. Введення його після появи  клінічних симптомів неефективне. В той же час імуноглобулін здатний модифікувати інфекцію, призводячи до безсимптомних форм, а таким чином - до формування активного імунітету. Необхідність створення вакцини проти ГА не викликає сумнівів, оскільки можна буде забезпечити практично пожиттєвий захист, відпаде необхідність повторного введення імуноглобуліну, який діє протягом 4-6 місяців. Мова може йти про три типи  вакцин: інактивовану, живу та виготовлену генно-інженерними методами.Для специфічної активної профілактики використовують інактивовану формаліном, адсорбовану на гідроокису алюмінію вакцину, вирощену на людській диплоїдній культурі клітин