МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ІНСТИТУТ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО І ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ

РЕФЕРАТ

З предмету: «Маркетинг»

На тему: “Ринок як економічна основа маркетингу.

Визначення місткості і частки ринку”

Виконав:

Студент 3 курсу,

Групи ГРС-20

Хоменя Віталій

Київ – 2013

Зміст

1. Вступ 3

2. Ринок, його класифікація 4

3. Структурування ринку 7

4. Кон’юнктура ринку 13

5. Місткість ринку, її визначення 15

6. Методологія вивчення місткості ринку 16

7. Вивчення поведінки споживачів на ринку 19

8. Чинники, що впливають на ємність ринку 21

9. Список використаних джерел 24

1. Вступ

Маркетинг - це система управління ринковою діяльністю. Це планування, втілення у життя та контроль заходів із розробки, виготовлення, продажу продукції фірми відповідно до вимог ринку.

Сучасний маркетинг як філософія спрямовує розвиток організації, а інструменти маркетингу дозволяють це успішно реалізувати. Але максимальний ефект досягається, якщо маркетинг працює як цілісна управлінська концепція й система управління організацією.

Конкретним результатом досліджень маркетингу є розробки, що використовуються під час вибору та реалізації стратегії і тактики маркетингової діяльності підприємства.

Найчастішими проблемами у процесі діяльності практично будь-якого підприємства є визначення можливого обсягу реалізації продукції або виявлення обсягу продажу своєї продукції на ринку у цілях визначення своєї частки ринку і розробки подальших напрямів розвитку. Ринок може розглядатися як деяка географічна територія, і сукупність споживачів (ринковий сегмент). Дослідження обсягів продажу своєї продукції на ринку передбачає визначення специфічного ринкового показника – ємності ринку – одну з найважливіших ринкових досліджень.

Маркетингові дослідження ринку включають вивчення та прогнозування його кон’юнктури, розрахунок його місткості, визначення прогнозних показників збуту продукції, аналіз поведінки споживачів і конкурентів, а також конкурентного середовища в цілому.

2. Ринок, його класифікація

Ринок — це найбільш поширена категорія в економічній теорії, і часто сприймається як усім відоме, таке, що не потребує будь-яких пояснень. Але насправді є багато тлумачень ринку як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі, тому що в міру розвитку виробництва й обміну це поняття збагачувалося і змінювалося.

Поняття ринок більш складне і пов'язане насамперед з економічними відносинами виробників і споживачів стосовно обміну суспільного продукту.

Між розумінням ринку як сфери товарного обігу і сфери сукупності конкретних економічних відносин є принципова відмінність: у першому випадку виокремлюється об'єкт ринкових відносин — сам продукт у формі товарів і послуг, а в другому — відносини між людьми з приводу цього продукту, що відображає суть економічної категорії "ринок". Тому ринок варто розглядати як певний тип господарських зв'язків між суб'єктами економічної системи. Є два типи господарських зв'язків:

1) натурально-речові — безоплатні відповідно до обсягу і структури потреб;

2) товарні, які реалізуються через ринок.

Ринкові зв'язки здійснюються тільки на основі вільної купівлі-продажу товарів і послуг. Ринок функціонує на основі товарних відносин, що відображають як прямі (виробництво — ринок — споживач), так і зворотні господарські зв'язки. Механізм зворотних зв'язків є неодмінною умовою стійкості й ефективності економічної системи (визначають обсяг і структуру виробництва).

У маркетингу зазвичай під ринком розуміється сукупність всіх можливих споживачів, які відчувають потребу у товарах певної галузі і здатних цю потребу задовольнити.

Споживчий ринок - сукупність індивідів різного матеріального статку що купують товари та послуги для власного споживання. Цей ринок має наступні характерні ознаки:

1. Оригінальний попит, який складається безпосередньо з потреб споживачів. Зміни потреб можуть бути дієвими безпосередньо і короткочасно;

2. Велика кількість потенційних покупців, яка може налічувати від декількох тисяч (апарати для радіоаматорів) до декількох мільйонів (продукти харчування);

3. Велика кількість невеликих (малих) одиничних покупок, У сфері споживчих товарів при потребі, що часто виникає, не існує договору на постачання (виняток - газетний абонемент), тому при великій кількості покупців це призводить до великої кількості окремих покупок;

4. Анонімність ринку. Безпосередні контакти між виробниками і споживачами на ринку споживчих товарів скоріше є винятком;

5. Відносно невисокий рівень інформованості про ринок у потенційних споживачів. Крім того, спонтанні покупки, як правило, не передбачають виконання дій покупцем щодо прийому й обробки інформації.

Для ринку товарів виробничо-технічного призначення характерні:

1. Значно більша, ніж на ринку споживчих товарів, залежність від внутрішньої і зовнішньої політики;

2. Похідна потреба і попит у даному випадку формується з попиту на споживчих ринках (наприклад, на збут певної марки листової сталі впливає збут автомобілів);

3. Великі суми замовлень, безготівкові розрахунки, більш суворий і більш дієвий державний, зокрема митний контроль;

4. Відносно невелика кількість потенційних покупців (коло їх досить вузьке, а можливості - значні);

5. Покупці, як правило, високі професіонали, фахівці в своїй галузі;

6. Ділові довгострокові зв’язки продавців з покупцями;

До об'єктивних умов існування ринку належать такі:

• Товарний характер виробництва;

• Суспільний поділ праці;

• Економічна відокремленість виробників, основою якої є приватна власність на засоби виробництва.

До умов функціонування ринку належать такі:

• Незалежність економічних суб'єктів;

• Ринкова конкуренція;

• Наявність ринкової інфраструктури — стійкої фінансово-грошової, банківської та біржової систем;

• Відповідне економічне середовище, наявність ринкової психології населення, правової бази.

• Суть ринку найбільш повно визначається такими його функціями:

  • Саморегулювання економічної системи (підтримання балансу попиту та пропозиції товарів за обсягом і ціною);

  • Стимулювання виробництва з найменшими витратами і максимумом прибутку, тобто зростання ефективності виробництва;

  • Регулювання пропорційності у виробництві та обміні між регіонами, галузями і сферами економіки;

  • Виявлення величини вартості товарів і забезпечення еквівалентності обміну через ціноутворення;

  • Визначення міри діяльності й корисності конкретних форм господарської діяльності відповідно до дії принципів раціональності й дохідності виробництва;

  • Стимулювання НТП;

  • Демократизація господарської діяльності, яка полягає у звільненні суспільного виробництва від нежиттєвих його елементів.

Історичний аналіз дає змогу виокремити кілька типів ринку: нерозвинений, вільний, регульований і деформований.

Нерозвинений ринок характеризується випадковістю ринкових відносин, товарним (бартерним) характером обміну.

Вільний (класичний) ринок — це безліч суб'єктів господарювання на ґрунті економічної (досконалої) конкуренції, свобода у виборі виду господарської діяльності, необмежена свобода руху виробничих ресурсів, мобільність, принципи раціональності господарювання, стандартизований продукт, відсутність суб'єктивного впливу на ціноутворення, стихійне встановлення цін у процесі вільної (досконалої) конкуренції, відсутність монополії й державного регулювання (вільний ринок сьогодні — абстракція, і насправді він повністю вільним ніколи не був).

Регульований (цивілізований) ринок — результат еволюції ринкової економіки. Регулювання здійснюється двома способами:

1. через співвідношення попиту і пропозиції (механізм ціноутворення, саморегулювання ринку);

2. через втручання в економічні процеси держави (податки, державне замовлення, соціальна допомога, інвестиції тощо).