5. Закон спадної граничної корисності блага.
Розрізняють 2 основних підходи до аналізу корисності:
Кардиналістський;
Ординалістський.
Кардиналістський піхід – характеризує різницю у ступені і рівнях добробуту, різницю у кількісних і якісних характеристиках споживання.
Ординалістський підхід – певний порядок у співвідношенні менш і більш ( з позиції споживача) наборів благ (порядкова теорія корисності).
Корисність вимірюється в таки одиницях – ютель.
Розрізняють сукупну та граничну корисність.
Сукупна корисність – сумарний рівень корисності. Що досягається споживачем при споживання певної к-сті одиниць (порцій) одного блага.
T U = f (Q)
Гранична корисність – це додаткова корисність, що досягається при споживанні додаткової одиниці або порції блага.
MU = ΔTU / ΔQ
TU
Закон спадної граничної корисності (І закон Госсена) за умови, що споживання інших благ не збільшується, а благом Х споживач насичується задоволенням від споживання наступної одиниці цього блага зменшується, тобто гранична корисність кожної наступної одиниці блага знижується.
Корисність відображає величину задоволення , що його отримує споживач використаний товар. Додаткове задоволення на отримане від споживання додаткової одиниці товару називається Граничною корисністю Закон спадної граничної корисності говорить , що зі збільшенням споживання певного товару граничн. корисності від останньої спожитої одиниці має тенденцію до зменшення. Економісти припускають , що споживачі розподіляють їх обмежені доходи таким чином , щоб отримати найбільш задоволення (корисність). Щоб максимізувати корисність споживач має зрівняти граничну корисність від кожного останнього $ , витраченого на кожен товар. Тільки тоді споживач отримає найбільш задоволення від
обмеженого грошового доходу , коли гранична корисність на $ є однаковою для хліба , для масла і для всіх інших товарів.
6. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.
Базові умови споживання для досягнення рівноваги споживання при кардиналістському підході:
1) раціональність поведінки та прагнення максимальної корисності;
2) наявність системи переваг та уявлень про граничну корисність благ;
3) бюджетні обмеження ;
4) наявність встановлених цін на товари та послуги.
Рівновага споживача – це досягнення максимальної сукупної корисності.
Модель споживання набору благ:
I = Q1 * P1 + Q2 * P2 + … Qn * Pn
де:
І – бюджет;
Q – к-сть товару;
Р – ціна.
ІІ закон Госсена – полягає виборі споживчого набору. Що відповідає бюджетним обмеженням, при якому відношення граничної корисності до ціни однакова для всіх благ
MUx / Px = MUy / Py
Використання при споживчому виборі називається принципом раціональності.
Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору:
MUx / Px = MUy / Py = λ
Вибір споживача з ординалістських позицій.
Ординалістська концепція означає, що є певна послідовність, певний порядок у співвідношенні менш і більш кращих наборів благ.
Основні категорії:
потреби;
блага;
системи переваг.
Системи переваг –це параметри мікроекономічної моделі вибору споживача, що базується на певних послідовних індивідуальних уподобаннях.
Основні положення системи переваг:
Здатність до ранжування альтернатив – це здібності людей ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг у тому порядку який характеризує різний рівень задоволення від споживання.
Транзитивність переваг споживача – це послідовність задоволення потреб, певний логічний зв’язок між різними ступенями задоволення потреб.
Взаємозамінність блага.
Ненасиченість споживача благом.
Криві байдужості, їх властивості.
Ринковий кошик ( споживчий кошик) – це комбінація товарів, які споживаються протягом певного часу. Для мікроекономічної моделі зазвичай розглядаються 2 товари Х та У.
Крива байдужості – це крива, кожна точка якої характеризує споживчий вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг.
Карта кривих байдужості – це засіб відображення переваг споживача, що відповідає різному рівню задоволення його потреб.
Крива U1 в даному випадку має найменшу корисність для споживача. Крива байдужості U2 – середній рівень корисності. Крива байдужості U3 максимальний рівень корисності. При інтерпретації у сучасне економ. Життя крива U1 характеризує мінімальний прожитковий мінімум, крива U2 – середню з/п, а крива U3 – добробут найзаможнішої частини населення.
Гранична форма заміщення – дозволяє визначити від якої кількості одного блага (у) згоден відмовитися споживач задля збільшення іншого блага (х), за умов незмінності рівня корисності.
MRSxy = ∆y / ∆x
Особливості кривої байдужості:
Для досконалих субституційних благ (властивість благ ідеально вміщувати одне-одного у споживанні)
Досконало комплиментарні блага – це властивість благ ідеально доповнювати одне-одного в споживанні та слугувати задоволенню однієї потреби.
Шкідливі товари
