20.Завдання філософії в Новий час

Новий час – доба видатних досягнень у науці, культурі та філософії..Головне своє завдання філософія Нового часу вбачає в розробці та обґрунтуванні методів наукового пізнання, концентруючи основну свою проблематику навколо методології наукового пізнання. На цій основі формуються в філософії два протилежні напрямки: емпіризм та раціоналізм. Засновник емпіризму - англійський філософ Френсіс Бекон.Емпіризм проголошує, що основний зміст наукове пізнання отримує з чуттєвого досвіду, в знаннях немає нічого, чого б раніше не було в чуттєвому досвіді суб'єкта. Раціональне пізнання, розум не приносить ніякого нового змістовного знання, а лише систематизує дані чуттєво досвіду. Раціоналізм наголошує, що основний зміст наукового знання досягається через діяльність розуму, розсудку та інтелектуальної інтуїції, а чуттєвосенситивне пізнання лише підштовхує розум до діяльності. Ідеалом знання як емпіризм, так і раціоналізм вважали математику, а основними характерними рисами істинного знання визнавали всезагальність, необхідність, суттєвість.

21.Емпіризм. Ф. Бекон.

Емпіризм (від др.-греч. - Досвід) - напрям у теорії пізнання, що визнає досвід єдиним джерелом достовірного знання. Протистоїть раціоналізму і містицизму. Для емпіризму характерна абсолютизація досвіду, чуттєвого пізнання, приниження ролі раціонального пізнання (понять, теорії).

Засновником емпіризму та матеріалізму вважають англійця Френсіса Бекона, який і творив в епоху, що стала періодом могутнього економічного й великого культурного піднесення розвитку Англії. Френсіс Бекон — виходець з дворянської сім'ї. Вершина політичної кар'єри Френсіса Бекона — лорд-канцлер королівського двору. У 1621 р. Френсіса звинувачено у корупції і усунено від справ. І потім Бекон повністю присвячує себе науковій діяльності. Основний твір — «Новий Органон». Тоді органоном називали збірку трактатів з логіки Аристотеля. Поняття органон (знаряддя, інструмент) дещо рівнозначне поняттю метод. Тому, називаючи свій твір «Новий Органон», Френсіс Бекон протиставив свій метод методу Аристотеля, розробив індуктивний метод пізнання, обґрунтував основні принципи емпіризму, вважав, що головне завдання формування методу науки — пізнання природи і оволодіння її силами — підвищення влади людини над природою, тобто наука мала стати не самометою, а засобом. У відомому афоризмі «Знання — це сила» саме підкреслюється практична спрямованість науки. Але для того, щоб оволодіти природою та поставити її на службу людині, необхідно принципово оновити наукові методи дослідження. У середні віки і в античності, відзначав Френсіс Бекон, наука використовувала переважно дедуктивний метод, що складався у посуванні від очевидних положень (аксіом) до окремих висновків. На думку Френсіса Бекона, такий метод мало підходив для пізнання природи. Будь-яка наука повинна спиратися на досвід, тобто посуватися від окремих фактів до загальних висновків; іншими словами, використовувати індуктивний метод, якому надавалося універсального значення. Як емпірик, Френсіс Бекон вважав джерелом справжнього знання досвід, а розум — джерелом помилок. Свідомість людини має різні суб'єктивні перешкоди, які називав ідолами. Існують ідоли печери (психічний склад людини), ідоли театру (їх джерело — віра та авторитети), ідоли площі (спілкування між людьми, мова), ідоли роду (витлумачення природи за аналогією з собою). Людині звільнитися від таких ідолів-помилок дуже важко, повинна допомогти філософія.