7. Конфуціанство та Даосизм

Даосизм можна вважати релігією Китаю, тоді як вчення Конфуція контролює сусп. життя китайців. Конфуціанство названо на честь свого засновника Кун Фуцзи. Завдяки християнським місіонерам це ім’я стало звучати як «Конфуцій». Конфуціанство і даосизм, допомогли запобігти анархії і зберегти китайську д-ву від повного розвалу. Вчення Конфуція заснована на досягненні гармонії між світом і людьми. Релігії Конфуцій не торкався, зосередивши свою увагу на життя людини. Її контролювали 5 видів відносин, заснованих на принципі «синівської шанобливості», який до цього дня лежить в основі китайської культури.Почесне місце в конфуціанстві відводилося різним ритуалам. Вони були зібрані у своєрідний «звід законів», якому повинен був слідувати кожен китаєць. Без дотримання принципів конфуціанства людина не могла зробити кар’єру на держ. службі. Даосизм народився з вчення напівлегендарного Лаоцзи. Сенс і мета людського життя Лаоцзи бачив в безсмертя.

Як і в конфуціанстві, в даосизмі теж існує ідеал держави. У даосів це маленька країна, яка не веде війн, не торгує з сусідами, і соціальне, і духовне життя якої заснована на принципі недіяння. Ідеальною людиною в даосизмі вважається відлюдник, який присвятив себе досягнення безсмертя. З плином часу даосизм розділився на дві умовні частини – філософську та релігійну, які мають між собою відмінності. Релігійна частина включає різні забобони і віру в магію. Саме з неї вийшли такі напрямки, як астрологія і фен-шуй. Духовними центрами даосизму є численні монастирі.

8. Ведична філософія

Веди — різноманітна система поглядів та ідей: від образів міфології до перших спроб створення філософських поглядів на буття, сенс людського життя. У деяких гімнах простежується прагнення знайти загальний закон, відображений в «космічному порядку» (рта). Це принцип, який управляє всім: рухом Сонця і Місяця, зміною пір року, а також народженням, смертю, щастям людини. У Брахманах висловлюються гіпотези щодо виникнення світу, розвиваються положення про воду як про першосубстанцію. Вперше розробляється теорія буття, початковими проявами якого вважаються різноманітні форми дихання.

Веди вчать, що виключно в наших інтересах прагнути вирватися з цього жалюгідного, сповненого страждань світу. Але мало лише припинити матеріальну діяльність. Важливо зайнятися духовною діяльністю, прагнучи до вічного життя, тобто духовного існуванню в Брахмані, Абсолюті, у царстві Бога. Тому будь-яке знання, що не сприяє спасінню від страждань, ведична філософія вважає безглуздим. Веди поділяють людей, зважаючи на їх світогляд, на чотири класи. Кармі – трудяться заради матеріальної вигоди, заради насолоди результатами своєї праці. Джняні – намагаються міркувати над проблемами народження, смерті, старості і хвороб, намагаються стати безсмертними, злившись з буттям Бога. Йоги – намагаються розвинути в собі містичні сили, щоб демонструвати чудеса. Бгакті – віддані, прагнуть лише тільки служити Богу з любові до Нього, як мати служить своїй дитині.