4.Релігійний світогляд

Це більш зріла форма світогляду, ніж міфологія. У ній буття осягається не міфічними, а іншими способами. Вирізнимо такі: а) у релігійній свідомості вже чітко розділяються суб'єкт і об'єкт, а отже, долається характерна для міфу неподільність людини і природи; б) світ роздвоюється на духовний та тілесний, земний і небесний, природний і надприродний, до того ж земний починає розглядатися як наслідок надприродного. Міфологічні персонажі живуть у феноменальному світі (на горі Олімп) у релігії надприродний світ недоступний органам чуття, а тому - в об'єкти цього світу треба вірити. Віра і виступає головним засобом осягнення буття; г) особливістю релігійного світогляду є також його практичність, оскільки віра без справ мертва; д) якщо для міфу головним є обґрунтування зв'язку індивіда з родом, то для релігії головним є досягнення єдності людини з Богом як втіленням святості та абсолютною цінністю.

Релігія - явище багатопланове і багатозначне. Сьогодні релігія продовжує бути великою соціально організованою й організуючою силою у світі. Це значною мірою пов'язано з тим, що вона по-своєму відображає великий життєвий досвід людства, зберігає с-му емоційно-образних уявлень і переживань, цінностей, норм життя, моральних ідеалів, які так потрібні сучасному людству. За допомогою обрядовості релігія культивує людські почуття любові, добра, терпимості, співчуття, милосердя, обов'язку, справедливості. Але в релігійному світогляді можуть відображатися і протилежні настрої, ідеї: фанатизм, вороже ставлення до людей іншої віри тощо.

5.Філософський світогляд

Цей тип світогляду за сучасних умов розглядається як один із впливових і дійових типів. Філософію, міфологічний, релігійний та філософський світогляд об'єднує загальна спрямованість - дати картину світу і в ньому людину з її ставленням до дійсності, що її оточує, і з'ясувати сенс людського буття.

Особливості філософського світогляду:

а) йому властива абстрактно-понятійна, форма освоєння дійсності,;

б) філософський світогляд - це теоретична форма світогляду, що виникла історично, і 1 форма систематизованого теоретичного мислення взагалі;

в) відмінність філософського світогляду від міфолог. та релігійного полягає в тому, що релігія і міфологія збігаються з відповідним світоглядом, тоді як філософія становить ядро наукового світосприйняття;

г) на відміну від релігії і міфології, філософія в осмисленні світу систематично спирається на наукові знання;

д) філософія прагне поставити і розв'язати абсолютні проблеми людського буття;

е) філософія досліджує пізнавальне, соц.-політ., моральне та естетичне ставлення людини до світу; виробляє певні критерії і принципи сусп. та індивід. діяльності, спираючись на знання необхідності.

Філософський світогляд- закономірний етап у духовному розвитку людства, який був обумовлений як змінами в сусп. бутті людей, так і розвитком різних галузей сусп. свідомості.

6. Особливості західного та східного типу філософії.

В історії самоосмислення та філософствування особливості зх. та сх. типів мислення зводять до більш загальних особливостей типів цивілізацій, а останні Р. Генон класифікував як традиціоналістські (сх.) та прогресистські (зх.).

Сх. філософія орієнтується на вихідні канонічні джере­ла, що регламентують функціонування усіх сфер сусп. життя (Коран, Веди), цінує найбільше те, що освячене віками, намагається підпорядкувати індивідуаль­не цілому або навіть розчинити індивідуальне світовому цілому.

При тому стиль сх. філософії ближчий до художньо-образно­го, ніж до наукового, а сама філософія максимально наближена до морального повчання та навіть техніки людського удосконалення у певному способі життя. Зх. філософія, навпаки, тяжіє до раціонально-логічних та аналітичних досліджень, теоретичних систематизацій, має абстрактно-понятійний характер і виходить із певної автономності осн. сфер як індивід., так і сус­п. життя. У зв'язку із цим зх. філософія має переваж­но індивідуальне спрямування і постає саме індивідуально-особистісним засобом життєвого самоутвердження.

Зх. філософія сприяла виникненню сучасної науки, а сх. філософія сформувала приваб­ливий образ "гуру" — духовного вчителя, наставника життя; чому західна філо­софія цінувала оптимістичний активізм, а східна була більше просякнута відсто­роненим життєвим спогляданням, сповненим зачаруванням грандіозністю світобудови як у просторі, так і в часі.