
- •1. Поняття філософії, її предмет та ф-ї.
- •2.Світогляд, суть та структура
- •4.Релігійний світогляд
- •5.Філософський світогляд
- •6. Особливості західного та східного типу філософії.
- •7. Конфуціанство та Даосизм
- •8. Ведична філософія
- •9.Буддизм
- •10. Особливості античної філософії.
- •11.Мілетська школа
- •12.Вчення Сократа
- •13.Вчення Платона
- •14.Вчення Аристотеля
- •15.Епікуреїзм та Стоїцизм
- •16.Особливості релігійного світогляду
- •17.Апологетика
- •18.Патристика
- •19.Схоластика
- •20.Завдання філософії в Новий час
- •21.Емпіризм. Ф. Бекон.
- •22.Раціоналізм. Р. Декарт.
- •23.Вчення про субстанцію.
- •24.Агностицизм е. Канта.
- •25.Ідеалізм ф. Гегеля.
- •26.Особливості філософії хіх-хх століть.
- •27.Екзистенціалізм.
- •28.Неотомізм.
- •29.”Філософія життя” ф. Ніцше.
- •30.Філософські Київської Русі.
- •31. Філософія в Києво-Могилянській академії.
- •32. Філософія г.С. Сковороди.
- •33. Філософія п. Юркевича.
- •34. Філософія в. Вернадського.
- •34. Поняття “буття” у філософії.
- •36. Рівні та форми буття.
- •37. Матерія та її форми.
- •38. Філософське поняття руху.
- •39. Філософське поняття простору.
- •40. Філософське поняття часу.
- •41.Філософське поняття свідомості, її ознаки.
- •42.Концепції походження свідомості.
- •43.Рівні свідомості.
- •44.Філософське поняття пізнання.
- •45.Рівні та форми пізнання.
- •46.Концепції пізнання.
- •47.Поняття “істина” у пізнанні.
- •48.Види істини.
- •49.Поняття “людина”, “індивід”, “особистість”.
- •50.Сенс життя у філософії.
36. Рівні та форми буття.
Серед розмаїття форм буття прийнято виділяти основні, найбільш важливі й поширені.
1) буття природи, яке деталізується і у свою чергу поділяється на буття недоторканної природи, тобто буття речей і процесів, які існують незалежно від людини і її діяльності, і на буття рукотворної природи, або буття речей і процесів, створених людьми. Природа в цілому безмежна у просторі, часі і вічна. Друга, або олюднена природа, залежна від першої. З одного боку, в другій природі втілений матеріал першої, тобто об'єктивна, первинна реальність, з другого - у ній втілені праця, воля і знання людини, її душа. Друга природа - це знаряддя та умови праці, засоби зв'язку, потреби людського духу, все те, що становить цивілізоване буття, матеріальну і духовну культуру;
2) буття людини, в якому для зручності аналізу слід вирізнити тілесне існування людини як частини природи і специфічне людське буття. Людина є тілом природи і в цьому відношенні вона піддається дії її законів. Наявність тіла зумовлює смертність людини, котра втягнена в діалектику буття-небуття, і, як усі тіла природи, проходить стани виникнення, становлення і смерті. Людське тіло, як і всі тіла природи, піддане дії закону збереження речовини й енергії, тобто його складові переходять в інші стани першої природи. Для існування людського тіла необхідне повсякденне його відтворення (харчування, захист від холоду, інших небезпек).
3) буття духовного, що існує як індивідуалізоване духовне, і об'єктивне (позаіндивідуальне) духовне. Буття індивідуалізованого духовного - це внутрішній світ людини. Він охоплює свідоме і позасвідоме. Дух - поняття, що є тотожним індивідуальному, свідомості, а у вузькому розумінні - це мислення. Свідомість - це здатність головного мозку людини цілеспрямовано відображати буття світу, перетворювати його на образи і поняття. Вона існує як невидимий процес вражень, почуттів, переживань, думок, а також ідей, переконань, цінностей, установок, стереотипів. Специфіка індивідуальної свідомості - в її смертності, але деякі частини перетворюються на позаіндивідуальну духовну форму, а також стають надбанням інших людей. Специфіка буття поза індивідуальним духовним полягає в тому, що його елементи зберігаються, удосконалюються і вільно пересуваються в соціальному просторі і часі;
4) буття соціального, яке поділяється на буття окремої людини в суспільстві і буття суспільства в цілому. Кожна людина безперервно вступає в контакт з іншими людьми, є членом різних соціальних груп: сім'ї, виробничої спільноти (колективу), нації. Таким чином, вона існує в тісному зв'язку з іншими індивідами. Вся діяльність людей здійснюється в межах властивих даному соціуму суспільних відносин: моральних, правових, економічних та ін.
37. Матерія та її форми.
Матерія (лат. materia - речовина) - філософська категорія, яка в натуралістичній традиції означає першооснову, субстанцію, що має статус першоначала.
Тривалий час в історії філософії поняття "матерія" ототожнювалося з конкретним "матеріалом", з якого утворювались речі, тобто речовиною (деревина, вода, повітря, вогонь тощо). Платон називав матерію "годувальницею" (hyle), "матір'ю всього існуючого", визначав її як стійкий "початок іншого", змінного, непостійного, рухливого. Однак уже в ті часи виникло уявлення про матерію як про щось безмежне ("апейрон", Аиаксагор).
Сучасне поняття "матерія" має конкретний зміст і охоплює вужчий клас об'єктів порівняно з категорією "буття". Поширеним її визначенням є таке. Матерія - це філософська категорія для позначення об'єктивної реальності, що надана людині у її відчуттях, яку вона може і намагається пізнати, але при цьому матерія існує незалежно від самої людини.
Матерія як об'єктивна реальність має безліч властивостей: активність, рух (саморух), просторово-часова форма існування, об'єктивність, проникність, нескінченність, відображення, невичерпність, пізнаванність, структурність (розчленованість на якісно різні рівні організації), абсолютність.
Вирізняють такі основні типи матеріальних систем і відповідні їм структурні рівні організації матерії: нежива матерія, жива матерія і суспільство.
Система неживої матерії може бути представлена на таких рівнях'.
а) мікросвіт (мікроелементарний рівень), якому властива взаємодія полів і елементарних частинок. Це світ надзвичайно малих об'єктів, час існування цих частинок вимірюється міліардними долями секунди, а швидкість їх руху наближається до швидкості руху світла;
б) макросвіт ( атоми, молекули, макротіла, планети та зірки, планетарні системи, міжзіркове середовище, галактика).
Система живої матерії відома поки що тільки на Землі. її виникнення, як вважають послідовники матеріалізму, - результат природного і закономірного саморозвитку матерії. До рівня живої матерії належать усі живі істоти, що мають здатність до самоорганізації, розвитку, складних форм відбиття, саморегулювання та розмноження. У живій матерії можна виокремити доклітинний рівень (кислоти ДНК і РНК та білки), клітинні і багатоклітинні організми - рослини, тварини.
Соціально-організована матерія, або суспільство-це вища форма розвитку життя, сукупність мислячих індивідуумів і угруповань різного рівня, що свідомо перетворюють дійсність. У свою чергу суспільство включає багато типів взаємоперехрещуваних систем: людина, соціальні утворення (сім'я, різні колективи, партії, нації, держави), матеріальна культура, створена людиною, що включає знаряддя праці і техніку.
Розглядаючи структурність матерії, слід також зазначити, що її стан можна характеризувати і з точки зору перервності і безперервності. Матерія перервна, оскільки існує у вигляді множини окремих структурних систем. Водночас вона безперервна, бо простір між матеріальними структурними системами не є абсолютною порожнечею, а має в собі матеріальні поля: гравітаційні, електромагнітні, ядерні та ін. У зв'язку з цим розрізняють два види матерії: речовина і поле. Це якісно різні види матерії, і відрізняються вони одна від одної, передусім, масою спокою. Частинки речовини мають масу спокою, а електромагнітне і гравітаційне поля її не мають.
Речовина - все те, що має в основному механічну масу спокою. Вона знаходиться у різних станах, у стані електронів, протонів, газів, рідини і твердих тіл, біополімерів, живих організмів. Реально також існує антиречовина, яка утворюється з античастинок: антипротонів, позитронів, антинейтронів та ін.
Поле - це вид матерії, який не має маси спокою. Електромагнітні, гравітаційні поля забезпечують взаємодію і зв'язок речовини у макросвіті. У мікросвіті взаємодія елементарних частинок речовини забезпечується ядерними, мезонними, електропозитронними, нуклонними та іншими полями. Поля заповнюють більшу частину простору як у макросвіті, так і в мікросвіті.