21. Механізм нарахування акцизного податку.

Для обчислення акцизного збору по товарах, ставки яких визначено у відсотках, необхідно визначити базу оподаткування. Для вітчизняних товарів база оподаткування обчислюється виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та акцизного збору.

При імпорті підакцизних товарів база оподаткування визначається виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без податку на додану вартість та акцизного збору.

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена у відсотках, обчислюється для вітчизняних товарів за формулою:

А = С х О:100, де А - сума акцизного збору; С - ставка акцизного збору; О – обсяг реалізації за максимальними роздрібними цінами, що не включає АЗ і ПДВ;

Для імпортних товарів – за формулою, наведеною вище для вітчизняних товарів, якщо встановлені максимальні роздрібні ціни вище митної вартості з урахуванням суми мита. Якщо ж встановлені максимальні роздрібні ціни нижче митної вартості з урахуванням суми мита, застосовується:

А = С х (МВ+М):100, де А - сума акцизного збору; С - ставка акцизного збору; МВ – митна вартість товару; М- сума мита.

Акцизний збір з товарів, ставки по яких визначені у фіксованих сумах (в євро, або в гривнях), обчислюється виходячи з натуральних показників відповідного товару в кількісному виразі.

При застосуванні ставки акцизного збору у гривнях сума податку обчислюється за формулою

А = С х К, де А - сума акцизного збору; С - ставка акцизного збору; К - кількість товару, визначена у фізичних одиницях виміру, визначених відповідним законом.

При застосуванні ставки акцизного збору в євро сума податку обчислюється за формулою

А = С х Є х К, де Є - курс гривні до євро.

22. Загальна характеристика та платники податку з доходів фізичних осіб.

Податок з доходів фізичних осіб стягується безпосередньо з доходів громадян. До переваг цього податку відносять його соціальну справедливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряму залежність від обсягу доходу платників. Крім того, за допомогою прогресивних ставок і пільг в оподаткуванні можна зменшувати податковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилювати для осіб з високими доходами. Недоліком цього податку є також значні можливості для платників в заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку. Особливо це стосується оподаткування доходів від підприємницької діяльності.

З точки зору регулюючого впливу на макроекономіку, податок з доходів фізичних осіб відносять до одного з найефективніших “вбудованих стабілізаторів” економічного циклу, оскільки база оподаткування гнучко реагує на економічні підйоми та спади, а прогресивна шкала оподаткування підсилює ефект. Крім того, за допомогою цього податку можна впливати на загальні обсяги споживання.

З 1992 і до 2004 року в Україні діяв Декрет Кабінету Міністрів, який регламентував стягнення прибуткового податку з громадян (попередня назва податку з доходів фізичних осіб). В 2003 році був прийнятий новий закон щодо оподаткування доходів фізичних осіб, який вніс значні зміни в порядок нарахування і стягнення цього податку.

З 1 грудня 1993 року по 1 жовтня 1994 року існувала найжорстокіша шкала оподаткування - максимальна ставка дорівнювала 90%. Але не дивлячись на збільшення ставок майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились - внаслідок ухилення від сплати по таких необґрунтованих з економічної точки зору ставках. З 2004 року застосовуються пропорційні ставки, які не залежать від обсягу оподатковуваного доходу, а лише від виду доходу та статусу платника.

Платниками податку є: фізична особа  резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа  нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

У разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.