12.Екологічна небезпека в гірничо-видобувній та теплоенергетичній галузі

Гірничовидобувні комплекси як вельми суттєва частина господарських перетворень беруть у зміні балансу речовини, структури і енергії планетарних сфер виключно активну участь.

Природні зміни рельєфу і рельєфоутворюючих відкладів є передумовами виникнення екологічних і природоохоронних проблем. Найхарактерніші риси сучасного гірничого виробництва з точки зору екології :

— розробка сировини у таких масштабах і темпах, що ставиться під загрозу існування людини ( ріст вироблених просторів, просідання поверхні, вилучення земель під відвали, порушення гідрологічного режиму грунтових і підземних вод, їх мінералізація понад допустимого вмісту та ін. ).

Територія України характеризується складними і різноманітними природними і інженерно - геологічними умовами. Багато районів відносяться до категорії техногенно навантажених. Дія різних галузей промисловості, сільського господарства, житлового будівництва, закритої і відкритої розробки родовищ корисних копалин на одиницю площі у 10 – 15 разів вище аналогічних показників у інших регіонах. Подальший неконтрольований і некерований розвиток і дія господарського комплексу на природні об’єкти вже у близькому майбутньому може призвести до незворотних змін середовища життя людини.

Найбільшого перетворення зазнають верхня частина літосфери, атмосфера і гідросфера, трансформується або знищується основа продуктивного ландшафту — грунтовий покрив. Наприклад, тільки в Криворізькому залізорудному басейні під кар’єрами і шахтами знаходиться більше 30 тис. га. В Україні під розробку корисних копалин відведено до 150 тис. га, хвостосховищами зайнято 40 тис. га, полями фільтрації і ставами ( відстійниками ) – 30 тис. га.

Регіональна оцінка техногенної завантаженості території України не виконується у повній мірі. Складність її полягає у тому, що до теперішнього часу відсутні нормативи припустимої техногенної завантаженості території, показники потенційної здатності природного ( геологічного ) середовища до самовідновлення.

13.Екологічна небезпека нафтопереробної та нафтодобувної промисловості

Переробка та господарське застосування вуглеводневих систем визначають обличчя сучасної цивілізації. Виробництва з переробки вуглеводневих систем відіграють ключову роль у світовому паливно-енергетичному комплексі та нафтохімії. Це не дивно, так як спостерігається тенденція послідовного збільшення питомої ваги вуглеводневих систем у світовому економічному балансі - усталена закономірність, і в найближчій перспективі ця закономірність збережеться.

Для нафтогазопереробної промисловості характерна висока енергонасичені. Так, типовий нафтопереробний завод (НПЗ) в залежності від продуктивності по сировині зосереджує на своїй території запас вуглеводневого палива, еквівалентний 2-5 Мт тротилу.

За деякими даними у вітчизняній нафто-газопереробної промисловості "викидається" в атмосферу близько 0,45% сировини, що переробляється, у той час як на Заході - 0,1%. З стічними водами нафтопереробних підприємств у водойми надходить значну кількість нафтопродуктів, сульфідів, хлоридів, сполук азоту, фенолів, солей важких металів, зважених речовин та ін На нафтопереробних заводах, нафтобазах відбувається забруднення грунтового шару нафтопродуктами на значну глибину, а в підгрунтових горизонтах утворюються лінзи нафтопродуктів, які з грунтовими водами можуть мігрувати, забруднювати навколишнє середовище і створювати аварійні ситуації. На підприємствах нафтопереробної промисловості щорічно утворюються мільйони тонн рідких і твердих відходів, з яких 80% переробляється безпосередньо на підприємствах, а частина передається в інші галузі. Поширеним видом відходів є нафтові шлами, вихід яких складає 7 кг на 1 т переробляється нафти.

Специфіка українських НПЗ полягає в зношеності виробничих фондів, невідповідність якості нафтопродуктів міжнародним стандартам, низькою глибиною переробки нафти - близько 65%.

Не менш гострі проблеми виникають при транспорті нафти і газу на переробні заводи. На НПЗ нафту подається трубопровідним, водним (танкери, баржі) і залізничним (цистерни) транспортом. Найбільш економічна транспортування нафти трубопроводами. Але при трубопровідної транспортування нафти виникають дуже серйозні екологічні проблеми. Нафта транспортується по трубопроводах діаметром 300-1200 мм, схильним до корозії, відкладів смол і парафінів усередині труб. За даними фахівців, абсолютна більшість (89-96%) аварійних розливів нафти викликають сильні і незворотні пошкодження природних біоценозів. При ліквідації наслідків аварій на трубопроводах часто використовуються прийоми, які ще більше ускладнюють екологічну ситуацію.

Щорічно на підприємствах відбуваються аварії, матеріальні збитки від яких обчислюється сотнями мільйонів доларів. Сучасні технології ведуть до екологічних криз та катастроф, якщо не змінити підхід до експлуатації наявних і до проектування нових виробництв.

.Основну небезпеку для промислової території об'єктів Нафтогазопереробка представляють аварійна загазованість, пожежі і вибухи. З них пожежі складають 58,5% від загального числа небезпечних ситуацій; загазованість - 17,9%; вибухи - 15,1%; інші небезпечні ситуації - 8,5%. Нагадаємо, що па частку підприємств нафтогазопереробної промисловості припадає майже половина викидів пожежовибухонебезпечних речовин в атмосферу. Крім того, зі збільшенням обсягів виробництва, транспортування, зберігання і споживання зріджених вуглеводневих газів зростає кількість пожеж відрізняються великою тривалістю, значними людськими і матеріальними втратами.

Встановлено, що великі аварії і супроводжуючі їх пожежі і вибухи на виробництвах, пов'язаних з переробкою вуглеводневої сировини, в більшості випадків відбуваються через витоків горючої рідини або вуглеводневого

Ключовими стадіями з точки зору екологічної безпеки об'єкта є стадії виробництва будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт. Відповідно до наведеної вище статистикою велика частина потенційних аварійних ситуацій «зароджується» ще до введення небезпечного об'єкта в експлуатацію.

Таким чином, для забезпечення сучасного рівня екологічної та техногенної безпеки Нафтогаз-переробних виробництв, розташованих поблизу мегаполісів, економічно найбільш доцільно застосовувати заходи на стадії будівництва і введення в експлуатацію, для чого необхідно розробити відповідне науково-методичне забезпечення.