2.Державна політика щодо екологічної безпеки

Екологічне законодавство України складається із Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря", "Про природно-заповідний фонд України", "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", "Про екологічну експертизу" та інших законодавчих актів. До екологічного законодавства належать також Закон "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанова Верховної Ради України "Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи" та інші спеціальні законодавчі акти, присвячені зниженню впливу цієї планетарної катастрофи на життя і здоров'я населення країни та світового співтовариства.

Екологічним законодавством визначено й основні принципи охорони навколишнього природного середовища. До них належать: пріоритетність вимог екологічної безпеки й обов'язковість дотримання екологічних стандартів; гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я людей; випереджаючий характер заходів з охорони навколишнього природного середовища; науково обгрунтоване узгодження економічних, екологічних та соціальних інтересів суспільства; використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенних змін території проживання населення; прогнозування стану навколишнього середовища й обов'язковість екологічної експертизи; демократизм при ухваленні рішень, що впливають на стан навколишнього природного середовища і формування в населення екологічного світогляду; стягування плати за забруднення навколишнього середовища і погіршення якості природних ресурсів; компенсація збитків, заподіяних порушенням екологічного законодавства та деякі інші принципові вимоги. Принципи охорони навколишнього природного середовища як основні засади правового регулювання взаємодії суспільства з природою істотно впливають на визначення екологічної правосуб'єктності державних органів і громадян країни.

3.Державні органи управління екологічною безпекою, їх ієрархічна структура

У відповідності із законодавством України управління екологічною безпекою міст здійснюють обласні, міські і районні ради народних депутатів, їх виконавчі і законодавчі органи (місцеві органи влади) і спеціально уповноважені державні органи. До спеціально уповноважених органів відносяться: · міські і районні санітарно-епідеміологічні станції Міністерства охорони здоров’я України; · органи по охороні навколишнього середовища і використанню природних ресурсів Міністерства екології і природних ресурсів України; · органи по використанню та охороні водних ресурсів Державного комітету України по водним ресурсам; · органи по використанню та охороні земельних ресурсів Державного комітету України по земельним ресурсах; · органи геологічного контролю Державного комітету України по геології і використанню надр; · органи гірничого нагляду Державного комітету України по нагляду за охороною праці; · лісова охорона Міністерства лісового господарства України. У компетенції спеціально уповноважених органів є: · управління і контроль за використання і охороною атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, земель, надр, лісів; · видача дозволу на використання природних ресурсів; · обмеження і заборона діяльності підприємств і організацій, якщо їх експлуатація ведеться з порушенням природоохоронного законодавства; · встановлення лімітів і видача дозволу на викиди в атмосферу, скиди стічних вод і поховання відходів; · застосування адміністративних санкцій по відношенню до осіб, які порушують природоохоронне законодавство. Місцеві органи влади в межах своєї компетенції: · дають дозвіл на розміщення підприємств і організацій; · погоджують проекти планування і забудови населених пунктів; · організовують розробку і затверджують місцеві екологічні програми; · затверджують ліміти викиду в атмосферу, скидів стічних вод і розміщення відходів; · організовують збір, переробку, утилізацію і поповнювання відходів; · узгоджують плани роботи підприємств і організацій по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів; · організовують вивчення природного середовища; · здійснюють контроль за дотриманням природного законодавства; · надають інформацію про стан навколишнього природного середовища і захворюваність населення; · обмежують і зупиняють діяльність підприємств і організацій, якщо порушується природоохоронне законодавство; · організовують роботу по ліквідації наслідків аварій і стихійних лих. Координацію діяльності всіх органів в галузі природокористування здійснюють органи екології і природних ресурсів Міністерства екології і природних ресурсів України. 4.Державні програми з екологічної безпеки

Організуючим початком у рішенні екологічних проблем повинна стати система екологічних програм, що включає: - загальну екологічну програму; - регіональні екологічні програми; - екологічні програми по відновленню й збереженню окремих екосистем; - спеціальні екологічні програми, наприклад, радіаційній безпеці й рішенню інших завдань; - екологічні програми по підприємствах. Екологічні програми повинні бути спрямовані на те, щоб: а) використання ресурсів біосфери здійснювалося в межах відтворювальних її можливостей; б) викиди (скидання) забруднюючих речовин не перевищували асиміляційного потенціалу (АП) навколишнього середовища. Важлива роль у цій системі належить екологічним податкам і платежам за забруднення навколишнього середовища й розміщення відходів. Екологічний податок встановлюється за право користування асиміляційним потенціалом території в межах стандарту викидів забруднюючих речовин по підприємству. Даний податок спрямовується в місцевий і регіональні бюджети й використається на соціально-економічні потреби даної території. Екологічні платежі встановлюються за викиди (скиди) забруднюючих речовин понад установлений стандарт. Вони розбиваються на дві частини: а) у межах між стандартом і лімітом; б) понад установлений ліміт. У сумарному вираженні екологічний податок і платежі за викиди (скиди) забруднюючих речовин у навколишнє середовище в межах між стандартом і лімітів повинні, як мінімум, відображати суспільно необхідні витрати на їхнє вловлювання й знешкодження.

Розробкою державних екологічних програм займається кабінет Міністрів України. Діючими програмами на сьогодні є : Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, Комплексна програма ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України, Державна програма "Ліси України" на 2002-2015 роки, Програма поводження з твердими побутовими відходами, та ін..