34. Природні та антропогенні небезпечні явища та процеси

Природно-техногенні небезпеки: кислотні опади - дощі, роси, сніги, тумани; пилові бурі, зсуви, селі, тектонічні явища, ерозія грунтів та зменшення їх родючості, процеси зпустелювання. Природно-соціальні небезпеки - епідемії інфекційних хвороб, захворювання венеричними хворобами та вірусними інфекціями людини. Соціально-техногенні небезпеки - професійний травматизм та захворюваність. Психічні відхилення та захворювання.

Антропогенні небезпеки, або комбіновані - це небезпеки в основі яких пусковим механізмом є діяльність людей, суспільства. Такі небезпеки можна називати антропогенними, або соціогенними. їх можна розділити на дві групи.

Перша - це природно-техногенні, коли через техногенну, виробничу діяльності проявляються дуже небезпечні природні явища у вигляді глобальних, регіональних екологічних проблем.

Друга - природно-соціальні, коли соціальна нерівність провокує епідемії інфекційних хвороб, зміни психічного стану людини.

Техногенна діяльність людини, суспільства породила соціальні небезпеки у вигляді професійних захворювань та травматизму (з-за низького рівня охорони праці, відсталих технологій), психічні розлади, захворювання, які часто набувають масового характеру (через стресові перевантаження).

Особливе занепокоєння викликає втручання у свідомість та підсвідомість людини за допомогою засобів масової інформації та технічних засобів - психотронна зброя (зомбування, навіювання).

Антропогенні катастрофи - це негативні природно-техногенні зміни природного середовища, довкілля - біосфери, викликані дією чинників якісного та кількісного характеру, породжених господарською діяльністю людини. Результати таких катастроф впливають на людей, тваринний і рослинний світ, навколишнє середовище в цілому.

35. Ризиковані події та ситуації , методологія оцінки ризику

Поняття ризикової ситуації можна визначити як сукупність різних обставин і умов, що створюють певну обстановку для того чи іншого виду діяльності. Іншими словами саме сукупність умов і обставин створюють ризикову ситуацію і виступають причинами ризику.

Ризикова ситуація зв'язана зі статистичними процесами і її супроводжують три одночасних умови: наявність невизначеності;необхідність вибору альтернативи (при цьому варто мати на увазі, що відмовлення від вибору також є різновидом вибору);можливість оцінити ймовірність здійснення вибраних альтернатив.

Слід зазначити, що ризикова ситуація якісно відрізняється від ситуації невизначеності. Ситуація невизначеності характеризується тим, що ймовірність появи результатів подій чи рішень стосовно цих подій у принципі не має одностайної альтернативи.

Теорія і практика оперують різними методами оцінки ризику, різноманіття яких викликано безліччю ризиків і ризикових ситуацій. Аналіз існуючих методів оцінки ризику дозволяє виділити наступні їх групи:

1. Математичні, статистичні методи. Зазвичай застосовуються для оцінки ризиків частих і однорідних подій, оцінки кількісного розміру ризику, до них відносяться:

♦ теорія ігор; ♦ теорія статистичних рішень; ♦ теорія диференціального числення.

2. Теоретичний опис систем (процесів) і побудова причинно-наслідкових зв'язків. Найбільш ефективно для оцінки ризиків рідкісних або

унікальних подій, націлене на оцінку якісних і кількісних характеристик ризику. До нього відносяться: ♦ морфологічний підхід; ♦ метод побудови дерев.

3. Експертні методи. Застосовуються при оцінці індивідуальних, специфічних ризиків, відкритті нових ринків, тобто у всіх галузях економіки за відсутності аналогів, високий ризик; оцінюють кількісні та якісні сторони ризику.

4. Інші методи:♦ порівняльний, заснований на порівнянні окремих ризикових груп: метод індивідуальних оцінок, метод середніх величин, метод відсотків; ♦ імітаційне моделювання.

Коротко охарактеризуємо деякі із зазначених методів, а також приведемо ряд прикладів їх застосування в практичних ситуаціях. З іншими підходами до оцінки ризику додатково можна ознайомитися у тематичній літературі.

Оцінка ризику в теорії ігор. Центральним поняттям теорії ігор є поняття конфлікту. Конфлікт може виникнути з відмінності цілей, які відображають не тільки неспівпадаючі інтереси різних сторін, але й багатосторонні інтереси одного і того ж особи. Наприклад, при визначенні напрямів діяльності інвестор вибирає варіант, погоджуючи часто суперечливі вимоги (підвищення доходів, зменшення ризику і т.д.). Математична формалізація конфлікту виражається в його моделі, яку називають грою. Математична модель гри повинна відображати основні риси конфлікту (соціально-економічної проблеми), тобто описувати:

> Безліч зацікавлених сторін (гравців, суб'єктів, осіб, сторін, учасників);

> Можливі дії кожної із сторін, іменовані також стратегіями або ходами;

> Інтереси сторін, представлені функціями виграшу (платежу) для кожного з гравців.

36.