
- •1.Антропогенні небезпечні явища та процеси
- •2.Державна політика щодо екологічної безпеки
- •3.Державні органи управління екологічною безпекою, їх ієрархічна структура
- •5.Діапазон функціонування екологічної безпеки
- •6.Екологічна безпека гідросфери
- •7. Екологічна безпека літосфери
- •8.Екологічна безпека педосфери
- •9.Екологічна безпека,як основа збалансован6ого розвитку держави
- •10.Екологічна безпека: умови становлення,критерії та принципи
- •11.Екологічна небезпека атмосфери
- •12.Екологічна небезпека в гірничо-видобувній та теплоенергетичній галузі
- •13.Екологічна небезпека нафтопереробної та нафтодобувної промисловості
- •14.Екологічна небезпека,що утворюється хімічними чинниками впливу
- •15.Екологічна небезпека,що формується внаслідок трансформації ландшафтів
- •16.Екологічна стратегія людства
- •17.Екологічний ризик, його ідентифікація
- •18.Екологічні ситуації, їх характеристика та аналіз
- •19.Ідентифікація ризикових подій та сценаріїв
- •20.Ієрархічна структура екологічної небезпеки: типи та класи
- •Техногенні класи екологічної небезпеки
- •21. Класифікація землетрусів за чинниками їх виникнення та їх характеристика.
- •22.Методологія оцінки ризику
- •23. Міжнародні екологічні саміти,конференції,симпозіуми з екологічної безпеки
- •24.Міжнародні програми з екологічної безпеки
- •25. Міжнародні та національні стандарти, які регламентують управління екологічною безпекою
- •26. Моделювання подій: дерево подій та дерево відмов
- •27. Модель формування техногенної небезпеки.
- •28. Моніторинг формування розвитку та проявів екологічної небезпеки в регіон
- •29. Класифікація екологічного ризику
- •30. Особливості становлення екологічної безпеки в Україні
- •31. Особливості формування екологічної небезпеки в техногенно навантаженому регіоні
- •32. Природні екологічно небезпечні явища та процеси
- •33. Природні небезпечні явища та процеси
- •34. Природні та антропогенні небезпечні явища та процеси
- •35. Ризиковані події та ситуації , методологія оцінки ризику
- •37.Соціальні аспекти забезпечення екологічної безпеки
- •38. Екологічна освіта і виховання в Україні
- •39. Національна система законодавства у сфери екологічної безпеки
- •40. Територіальна структуризація екологічної небезпеки в Українв
- •42.Техногенна складова екологічної безпеки
- •43. Технологічні аспекти підвищення рівня регіональної екологічної безпеки
- •45. Формування екологічної небезпеки під впливом відходів виробництва і споживання
- •46.Формування екологічної небезпеки фізичними чинниками
- •47. Формування екологічної небезпеки хімічними чинниками
- •48, Формування регіональної політики у галузі екологічної безпеки
25. Міжнародні та національні стандарти, які регламентують управління екологічною безпекою
ДСТУ (Державні стандарти України) — стандарти, розроблені відповідно до чинного законодавства України, що встановлюють для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом. Згідно із Законом України «Про стандартизацію» це Положення стосується національних стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів, каталогів, а також міждержавних нормативних документів. Відповідно до Декрету КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» до державних стандартів України прирівнюються державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Стандарти ДСТУ існують з 1993 року. Державні стандарти України розробляються на організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, а саме: організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин; вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструмент, деталі кріплення тощо);складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, оборона тощо); продукцію міжгалузевого призначення; продукцію для населення та народного господарства; методи випробувань.
Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги.
В основі стандартизації управління екологічною безпекою в Україні лежить державні стандарти управління якістю та навколишнім середовищем , які гармонізовані з міжнародними стандартами серії ISO.
Міжнародна Організація зі Стандартизації — міжнародна організація, метою діяльності котрої є ратифікація розроблених спільними зусиллями делегатів від різних країн стандартів. Організація ISO була заснована 23 лютого 1947 двадцятьма п'ятьма національними організаціями з стандартизації, як координуючий орган. Стандарти серії ISO 9000 розроблено для сприяння організаціям, незалежно від їх типу та чисельності працівників, у впровадженні та забезпеченні функціонування ефективних систем управління якістю.
ISO 9000 описує основні положення систем управління якістю і визначає термінологію для систем управління якістю.
ISO 9001 установлює вимоги до системи управління якістю, якщо організація потребує продемонструвати свою спроможність поставляти продукцію, що відповідає вимогам замовників і застосовних регламентів, а також прагне до підвищення задоволеності замовників.
ISO 9004 містить настанови щодо результативності та ефективності системи управління якістю. Метою цього стандарту є поліпшення показників діяльності організації, а також задоволення замовників та інших зацікавлених сторін.
ISO 19011 містить рекомендації щодо здійснення аудиту систем управління якістю і систем управління навколишнім середовищем.
Разом вони формують узгоджену серію стандартів на системи управління якістю, яка сприяє взаєморозумінню в національній та міжнародній торгівлі.