
- •1.Антропогенні небезпечні явища та процеси
- •2.Державна політика щодо екологічної безпеки
- •3.Державні органи управління екологічною безпекою, їх ієрархічна структура
- •5.Діапазон функціонування екологічної безпеки
- •6.Екологічна безпека гідросфери
- •7. Екологічна безпека літосфери
- •8.Екологічна безпека педосфери
- •9.Екологічна безпека,як основа збалансован6ого розвитку держави
- •10.Екологічна безпека: умови становлення,критерії та принципи
- •11.Екологічна небезпека атмосфери
- •12.Екологічна небезпека в гірничо-видобувній та теплоенергетичній галузі
- •13.Екологічна небезпека нафтопереробної та нафтодобувної промисловості
- •14.Екологічна небезпека,що утворюється хімічними чинниками впливу
- •15.Екологічна небезпека,що формується внаслідок трансформації ландшафтів
- •16.Екологічна стратегія людства
- •17.Екологічний ризик, його ідентифікація
- •18.Екологічні ситуації, їх характеристика та аналіз
- •19.Ідентифікація ризикових подій та сценаріїв
- •20.Ієрархічна структура екологічної небезпеки: типи та класи
- •Техногенні класи екологічної небезпеки
- •21. Класифікація землетрусів за чинниками їх виникнення та їх характеристика.
- •22.Методологія оцінки ризику
- •23. Міжнародні екологічні саміти,конференції,симпозіуми з екологічної безпеки
- •24.Міжнародні програми з екологічної безпеки
- •25. Міжнародні та національні стандарти, які регламентують управління екологічною безпекою
- •26. Моделювання подій: дерево подій та дерево відмов
- •27. Модель формування техногенної небезпеки.
- •28. Моніторинг формування розвитку та проявів екологічної небезпеки в регіон
- •29. Класифікація екологічного ризику
- •30. Особливості становлення екологічної безпеки в Україні
- •31. Особливості формування екологічної небезпеки в техногенно навантаженому регіоні
- •32. Природні екологічно небезпечні явища та процеси
- •33. Природні небезпечні явища та процеси
- •34. Природні та антропогенні небезпечні явища та процеси
- •35. Ризиковані події та ситуації , методологія оцінки ризику
- •37.Соціальні аспекти забезпечення екологічної безпеки
- •38. Екологічна освіта і виховання в Україні
- •39. Національна система законодавства у сфери екологічної безпеки
- •40. Територіальна структуризація екологічної небезпеки в Українв
- •42.Техногенна складова екологічної безпеки
- •43. Технологічні аспекти підвищення рівня регіональної екологічної безпеки
- •45. Формування екологічної небезпеки під впливом відходів виробництва і споживання
- •46.Формування екологічної небезпеки фізичними чинниками
- •47. Формування екологічної небезпеки хімічними чинниками
- •48, Формування регіональної політики у галузі екологічної безпеки
17.Екологічний ризик, його ідентифікація
Людська практика свідчить, що будь-яка діяльність є потенційно небезпечною. Для людини завжди існує ризик небезпеки. Ризик можна уявити як поєднання ймовірності події з певними небажаними наслідками: вихід з ладу обладнання, травмування, захворювання, загибель людей, матеріальні втрати тощо. Варто зазначити, що кількість ризиків небезпек щодо загибелі людей як у всьому світі, так і в Україні зростає.
Ризик — це усвідомлена кількісна оцінка ймовірності виникнення події з певними небажаними наслідками.
Аналіз ризику — це систематичне використання інформації про ризик, порівняння його з прийнятним ризиком, обґрунтування раціональних заходів захисту.
Допустимий ризик — це ризик, який у конкретній ситуації вважається допустимим до рівня, прийнятого у суспільстві, виходячи з економічних і соціальних чинників.
Прийнятний ризик — це ризик, який не перевищує на території об'єкта підвищеної небезпеки або за її межами гранично допустимого рівня.
Оцінка ступеня ризику — це кількісна оцінка впливу будь-якої небезпеки.
Оцінка ступеня ризику (R) визначається математичною формулою як відношення кількості небезпек (n) до максимальної можливої частоти їх виникнення за конкретний період часу (N)
На підставі аналізу ризику та його кількісної оцінки здійснюється управління ризиком.
Управління ризиком — це процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику. Мета управління ризиком — завчасне передбачення (прогнозування) ризику, виявлення чинників, що впливають на ситуацію, вживання відповідних заходів щодо їхнього відповідного впливу.
Управління ризиком — це інтерактивний процес з чітко визначеними етапами:
• Виявлення та ідентифікація небезпек (ситуацій), які можуть призвести до небажаних результатів.
• Аналіз і оцінка ризику небезпек (визначається ймовірність та рівень ризику).
• Моніторинг і прогнозування розвитку небезпек.
• Оцінка можливих наслідків небезпек.
• Розробка заходів і засобів щодо мінімізації наслідків небезпеки.
Ідентифікація небезпек — це кількісна та якісна оцінка небезпеки за можливими передбачуваними наслідками.
18.Екологічні ситуації, їх характеристика та аналіз
Екологічна ситуація – просторово часове співвідношення природних, економічних, соціальних і політичних умов, які створюють відносно стійку систему життєзабезпечення людини та суспільства. Складовими екологічної ситуації є умови, процеси й обставини. Умови на певній території визначають найбільш значимі групи екологічних чинників. Головними з них є несприятливі природні процеси, густота населення, територіальна концентрація виробництва, господарське використання земель, забруднення навколишнього середовища, які визнаються джерелами екологічної небезпеки.
Справжнім лихом є землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежі. Тільки за останні 20 років вони забрали життя більше трьох мільйонів чоловік. За даними ООН, за цей період майже один мільярд жителів нашої планети зазнали збитків від стихійних лих. Для ліквідації їх наслідків залучаються сили і засоби цивільної оборони, часто значна частина населення і військові формування, а на відновлювальні роботи витрачаються багато сил і великі матеріальні кошти.
Нa території України можливе виникнення практично всього спектру небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження. До них належать великі повені, катастрофічні затоплення, землетруси та зсувні процеси, лісові та польові пожежі, великі снігопади та ожеледі, урагани, смерчі та шквальні вітри тощо.
Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найчастіше трапляються:
геологічна небезпечні явища, такі, як зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні різного походження та ін.;
метеорологічна небезпечні явища, такі, як зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь;
гідрологічна небезпечні явища, такі, як повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.;
природні пожежі лісових та хлібних масивів;
масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.
Виходячи з визначення стихійного лиха як природного явища, що безпосередньо впливає на стан навколишнього середовища і добробут населення та є екстремальним екологічним фактором, територія України характеризується дуже складними умовами, що визначає полігенетичний характер стихійних лих та певні просторові закономірності їх прояву в різних географічних зонах і районах.
Особливості географічного положення України, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів зумовлює різноманітність кліматичних умов: від надлишкового зволоження в західному Поліссі до посушливого в Південній Степовій зоні. Виняткові кліматичні умови на Південному березі Криму, в горах Українських Карпат та Криму. У результаті взаємодії всіх цих факторів виникають небезпечні стихійні явища. В окремих випадках вони носять катастрофічний характер для навколишнього природного середовища та населення.
Стихійні явища, як правило, виникають у комплексі, що значно посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища, в основному, визначаються проявом трьох головних груп факторів - ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів.
Стихійні лиха, що мають місце на території України, можна поділити на прості, що включають один елемент, наприклад, сильний вітер, зсув або землетрус, та складні, що включають декілька одночасно діючих процесів однієї групи або кількох груп, наприклад, негативних атмосферних та геодинамічних екзогенних процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у поєднанні з техногенними.
Природна надзвичайна ситуація - це обстановка на визначеній території або акваторії, що склалася у разі виникнення джерела природної надзвичайної ситуації, яка може потягти або потягла за собою людські жертви, завдати шкоди здоров'ю людей і довкіллю, а також призвести до значних матеріальних втрат і порушення життєдіяльності людей.
Джерело природної НС - це небезпечне природне явище або процес, внаслідок якого па визначеній території або акваторії виникла або може виникнути НС.
Фактор ураження джерела природної НС – це складова небезпечного природного явища або процесу, що викликана джерелом природної НС і характеризується фізичними, хімічними, біологічними діями і проявами, які визначені або виражені відповідними параметрами.
Дія джерела ураження природної НС - це негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела природної надзвичайної ситуації нажиття і здоров'я людей, сільськогосподарських тварин і рослин, об'єкти економіки та довкілля.
Небезпечне природне явище - це подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.
Перелік факторів ураження джерел природних надзвичайних ситуацій та характер їх дії
Джерелом природної надзвичайної ситуації є небезпечне природне явище або процес, причиною виникнення якого може бути: * землетрус, * викид вулкану, * обвал, сель, * провал ґрунту, * ерозія, * перероблення берегів, * цунамі, * лавина, * повінь, * підтоплення, * затор, * штормовий пагін води, * сильний вітер, * смерч, * пильна буря, * суховій, * сильні опади, * засуха, заморозки, * туман, * гроза, * природні пожежі, * зміни стану суші, * зміни складу і властивостей атмосфери, * зміни стану гідросфери та біосфери тощо.