8. Сутність основного питання філософії.

Вже в І-ІІ тис. до н.е. сформувалося так зване основне питання філософії . Його сутність зводиться до розв’язання 2 філософських проблем.

1. першооснова світу (що є первинною основою світу, матерія чи свідомість)

2. пізнання світу

Щодо вирішення цієї проблеми однозначної відповіді не було . Філософи поділялись на матеріалістів так ідеалістів, пояснювали світ законами природного розвитку, ідеалісти пояснювали з протилежної точки. Ідеалізм поділяється на :

1) об’єктивний ідеалізм

2) суб’єктивний ідеалізм.

Ідеали – керує вища сила. Суб’єктивні – світ є наслідком комбінації людських відчуттів.

Пізнання світу :

1) людина нездатна пізнати світ – агностика

2) гностики – ті , що доводили що життя дається до пізнання світу.

9.Матеріалізм та ідеалізм – дві течії філософської думки.

Різні відповіді у вирішенні основного питання філософії обумовили виникнення двох основних напрямів філософії – матеріалізму та ідеалізму.

Матеріалізм виходить з того , що світ за своєю природою матеріальний, вічний , несотворимий, безкінечний у часі і в просторі. Матерія – первинна. Свідомість є продуктом , властивістю високоорганізованої матерії – мозку , вона – вторинна. Матеріальний світ згідно з матеріалізмом існує сам по собі незалежно ні від людини , ні від будь-яких надприродних сил . Людина – частка природи , її свідомість породжена природою , є її специфічною властивістю.Матеріалізм у різні історичні епохи набував різних форма та видів : наївний та зрілий (науковий матеріалізм), стихійний та філософсько осмислений , метафізичний та діалектичний.

Ідеалізм виходить із визнання первинності духу, свідомості, мислення та вторинності природи , матерії. Ідеалізм , як і матеріалізм , набував конкретних форм , наповнювався конкретним змістом на різних етапах історії.

Виокремлюють два види ідеалізму : об’єктивний та суб’єктивний .

Обєктивний ідеалізм виходить з того що над світом панує світовий розум (логос, дух , ідея , поняття та ін..), який із самого початку

10.Поняття парадигми. Особливості східного та західного типів філософствування.

Вже в стародавній філософії виникли дві протилежні філософські парадигми.

Парадигма – ( з гр. “взірець” , “зразок”) – це найпоширеніші , найважливіші філософські вчення , теорії, ідеї.

З ІІ-І тис. до н.е. виникають дві протилежні філософські парадигми , відмінності між якими були спричинені відмінностями між Сх. та Зх. цивілізаціями.

Західна	Східна
Стародавня Греція стала батьківщиною республіканської форми влади. Це сприяло поширенню свободи слова, формування політичної культури.	Існувала абсолютна монархія , де влада монарха нічим не була обмежена, не було інституції, влади (типові східні деспотії)
В стародавній Греції шанувалася нова, передова , прагматизм. Західна був зорієнтований на майбутнє.	Шанувальник традиції, минула історія, суспільство недовірливо ставилось до нового (традиціоналізм)
Думка кожної окремої людини мала значення , тому, що в Стар. Греції сусп. Життя було демократичне.	Людська особистість нічого не значила , тому, що в країнах Сходу суспільство було анти демократичне.
Вільне Зх. населення було активне з дитинства, виховуючись зорієнтацією на зміни.	За міфологічними та релігійними віруваннями незмінний. Дітей привчали бути покірними, байдужими.
Вже в І тис. до н.е. давньогрецька філософія відокремилась від міфології та релігії.	Філософія так і не змогла відокремитись.
Стиль мислення який виник і поширився в Греції, характеризувався точністю, лаконічністю, послідовністю.	Існував і поширювався інший тип мислення - образно-символічний .