Реакції гіперчутливості вповільненого типу ( Тип IV гіперчутливості)

На відміну від інших реакцій гіперчутливості, у гіперчутливості вповільненого типу беруть участь клітини, а не антитіла. Цей тип опосредкований сенсибілізованими T-лімфоцитами, які або безпосередньо проявляють цитотоксичність, або шляхом секреції лімфокінів. Реакції гіперчутливості IV типу звичайно виникають через 24-72 години після введення антигену сенсибілізованій людині, що відрізняє даний тип від I типу гіперчутливості (які часто розвивається в межах хвилин). При першому надходженні антигену відбувається первинна імунна відповідь із нагромадженням сенсибілізованих Т-лімфоцитів. Повторне введення приводить до виникнення вторинної імунної відповіді з утворенням численних Т-кілерів. Вони можуть викликати лізис клітин безпосередньо або шляхом викиду лімфокінів, що може приводити до виникнення гранулематозного запалення з казеозним некрозом.

При гістологічним дослідженні тканин, у яких протікає реакція гіперчутливості IV типу, виявляється некроз клітин і виражена лимфоцитарна інфільтрація.

Пряма цитотоксичність T-клітин відіграє важливу роль при контактному дерматиті, у відповіді проти пухлинних клітин, інфікованих вірусом клітин, пересаджених клітин, що несуть чужорідні антигени, та при деяких аутоімуних хворобах.

T-клітинна гіперчутливість у результаті дії різних лімфокинов також відіграє роль при гранулематозном запаленні, що викликано мікобактеріями й грибами. Прояв цього типу гіперчутливості - основа шкірних тестів, які використовують у діагностиці цих інфекцій (туберкулінова, лепромінова, гістоплазмінова та кокцідіоідінова проби). При цих тестах внутрішньошкірно вводяться інактивовані мікробні або грибкові антигени. При позитивній реакції через 24-72 години на місці введення розвивається гранулематозное запалення, що проявляється у вигляді утворення папули. Позитивний тест вказує на наявність відстроченої гіперчутливості проти веденого антигену і є свідченням того, що організм раніше зустрічався з даним антигеном.

Порушення, що виникають при гіперчутливості IV типу: гіперчутливість уповільненого типу має кілька проявів:

Інфекції – при інфекційних захворюваннях, викликаних факультативними внутрішньоклітинними мікроорганізмами, наприклад, мікобактеріями й грибами, морфологічні прояви гіперчутливості вповільненого типу є епітеліоідно-клітинна гранулема з казеозним некрозом у центрі.

Аутоімуні хвороби – при тіреоідіті Хашимото та аутоімунному гастриті, пов'язаним з перніціозній анемії, пряма дія T-клітин проти антигенів на клітинах хазяїна (епітеліальні клітини щитоподібної залози й паріетальні клітини у шлунку) веде до прогресивного руйнування цих клітин.

Контактний дерматит – при входженні антигену в прямий контакт зі шкірою виникає локальна гіперчутлива відповідь IV типу, ділянка якого точно відповідає області контакту. Найбільше часто антигенами є нікель, ліки, барвники одягу й т.ін.

VI. Матеріали контролю вихідного рівня знань, навичок та вмінь

Питання для контролю вихідного рівня знань, навичок та вмінь:

Тести ІІ рівня:

5. Відберіть який з перерахованих симптомів не є алергічного походження:

6. Вазомоторний риніт.

7. Хронічний гайморит.

8. Кропив’янка.

9. Набряк Квінке.

10. Мігрень.

6. З якого з зазначених методів потрібно починати лікування хворого на хронічну харчову алергію?

6. Призначення десенсибілізуючих засобів.

7. Призначення ентеросорбентів.

8. Призначення елінаміційної дієти.

9. Призначення глюкокортикостероїдів.

10. Призначення дезінтоксикаційних засобів.

7. Діагноз бронхіальної астми вірогідно встановлюється при наявності:

6. Задухи експіраторного типу.

7. Задухи інспіраторного типу.

8. Свистячих музичних хрипів.

9. Приступів ядухи.

10. Зниження показників проби Тиффно.

8. Розширення бронхіол та дрібних бронхів досягається стимуляцією:

6. -І - адренорецепторів.

7. -ІІ - адренорецепторів.

8. Серотонінових рецепторів.

9. -І – адренорецепторів.

10. -ІІ – адренорецепторів.

5. Які провокаційні алергічні проби найбільш доцільно проводити при алергічному дерматиті ?

6. Інгаляційні.

7. Аплікаційні.

8. Ітраназальні.

9. Коньюктивальні.

10. Внутрішньошкіряні.

6. Які зміни у клінічному аналізі крові притаманні для бронхіальної астми під час загострення ?

6. Лейкоцитоз, нейтрофільоз.

7. Еозинофілія, лейкопенія, лімфоцитоз.

8. Зсув лекоцитарної формули вліво, прискорена ШОЕ.

9. Анеозинофілія, помірний лейкоцитоз, лімфоцитоз.

10. Анемія, прискорена ШОЕ.

7. Вкажіть біологічно активні речовини, які грають ведучу патогенетичну роль у розвитку кропив’янки, набряку Квінке, бронхіальної астми ?

6. Фактор переносу, фактор лімфолізісу, фактор хемотаксису.

7. Гістамін, серотонін, повільно реагуюча речовина анафілаксії.

8. Комплемент.

9. Фактор блокуючий бластоутворювання та мітози; фактор гальмуючий міграцію лімфоцитів.

10. Лімфотоксин.

8. З якого з вказаних засобів потрібно невідкладно почати лікування анафілактичного шоку:

6. Кордіамін.

7. Дімедрол.

8. Адреналін.

9. Гемодез.

10. Строфантин.

9. Які лабораторні та клінічні методи діагностики сенсибілізації найбільш доречні у осіб з високим рівнем сенсибілізації ?

6. Аплікаційна проба.

7. Внутрішньошкіряна проба.

8. Знаходження специфічних реакцій сенсибілізації клітин – IgE.

9. Інгаляційна проба.

10. Інтраназальна проба.

10. Окрім бронходілатації ефектом стимуляції -ІІ адренорецепторів є ?

6. Тахікардія, болі у серці.

7. Нудота, метиоризм.

8. Артралгії.

9. Запаморочення.

10. Сечогінна дія.

11. Профілактика алергії на ліки становить:

6. Раціональне призначення антибіотиків.

7. Збір алергологічного анамнезу.

8. Виключення поліпрагмазії.

9. Виключення самолікування.

10. Усе перелічене.

12. Який з препаратів відносять до селективних -2 стимуляторів ?

6. Адреналін.

7. Атровент.

8. Астмопент.

9. Сальбутамол.

10. Алупент.

13. Під час мікроскопічного дослідження у харкотинні знайдені еозинофільні лейкоцити, кристали Шарко Лейдена, спіралі Куршмана. Що це за захворювання ?

6. Туберкульоз легень.

7. Еозинофільний інфільтрат.

8. Рак легень.

9. Бронхіальна астма.

10. Хронічний обструктивний бронхіт.

14. Вкажіть зміни у харкотинні патогомонічні для бронхіальної астми:

6. Еозинофілія у харкотинні.

7. Лейкоцити до 1/3 у полі зору.

8. Наявність спіралей Куршмана.

9. Наявність атипових клітин.

10. Еритроцити 8-10 у полі зору.

15. До алергічних реакцій негайного типу відносять:

6. Реакція відторгнення трансплантату.

7. Контактний дерматит.

8. Аутоалергені реакції.

9. Параалергічні реакції.

10. Бронхіальна астма.

Еталони вірних відповідей:

№ питання	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
№ відповіді	B	C	D	E	B	B	B	C	C	A	E	D	D	C	E