Імунокомплексні алергічні реакції. Феномен Артюса. Сироваткова хвороба. Алергічні альвеоліти. Механізм патогенної дії імунних комплексів.

Механізм розвитку імунокомплексних алергічних реакцій (або гіперчутливості III типу). Взаємодія антигену й антитіла може приводити до формування імунних комплексів, або напівзбіжних у ділянці ушкодження, або генералізовано у кровообігу. Нагромадження імунних комплексів у різних ділянках організму активує комплемент і викликає гостре запалення й некроз.

При III типі гіперчутливості відбувається нагромадження імунних комплексів у тканинах. Це веде до активації комплементу, що супроводжується ушкодженням тканин і розвитком гострого запалення.

Імунокомплексні захворювання можуть бути системними, які викликаються циркулюючими антитілами (наприклад, сироваткова хвороба), або місцевими в результаті формування імунних комплексів у місці надходження антигену ( феномен Артюса).

Розрізняють два типи імунокомплексного ушкодження:

1. Реакції типу феномена Артюса – при реакціях типу феномена Артюса некроз тканини відбувається в ділянці введення антигену. Повторні введення антигену приводять до нагромадження великої кількості преципітуючих антитіл у сироватці. Наступне введення того ж самого антигену веде до формування більших антиген-антитільних комплексів, які осідають локально в маленьких кровоносних судинах, де вони активують комплемент, що супроводжується розвитком важкої місцевої гострої запальної реакції із крововиливами й некрозом. Це явище спостерігається дуже рідко. Воно буває в шкірі після повторного введення антигену (наприклад, при вакцинації від сказу, коли робляться багаторазові введення вакцини). Ступінь виразності запалення залежить від дози антигену. Гіперчутливість III типу відповідальна за виникнення гіперчутливого пневмоніту, захворювання легенів, що проявляється кашлем, диспное й лихоманкою через 6-8 годин після вдихання деяких антигенів (табл. 5). Якщо надходження антигену повторюються, то виникає хронічне гранулематозное запалення. I і IV типи гіперчутливості можуть співіснувати з III типом.

Реакції типу сироваткової хвороби – реакції типу сироваткової хвороби, викликувані також імунокомплексним ушкодженням, зустрічаються частіше, ніж реакції типу феномена Артюса. Пербіг реакцій залежить від дози антигену. Повторне надходження великої дози антигену, наприклад, чужорідних білків сироватки, ліків, вірусних і інших мікробних антигенів, приводить до формування в крові імунних комплексів. У присутності надлишку антигену вони залишаються маленькими, розчинними й циркулюють у крові. В остаточному підсумку, вони проходять через ендотеліальні пори дрібних судин і накопичуються в їхній стінці, де вони активують комплемент і приводять до опосередкованого комплементом некрозу й сприяють гострому запаленню стінки судини (некротизуючий васкуліт).

Васкуліт може бути генералізованим, вражаючи велику кількість органів (наприклад, при сироватковій хворобі завдяки введенню чужорідної сироватки або при системному червоному вовчаку) або може вражати окремий орган (наприклад, при постстрептококковому гломерулонефриті). Імунокомплексне ушкодження може відбуватися при багатьох захворюваннях. При деяких з них, включаючи сироваткову хворобу, системний червоний вовчак та постстрептококковому гломерулонефриті, імунокомплексе ушкодження відповідально за головні клінічні прояви хвороби. При інших, типу гепатиту B, інфекційного ендокардиту, малярії й деяких типів злоякісних пухлин, імунокомплексний васкуліт виникає як ускладнення хвороби.

Таблиця 5