Фактори довкілля.

Причинами бурхливого зростання частоти алергічних захворювань сучасні дослідники називають наслідки антропогенного забруднення до­вкілля. Для країн СНД додаткове значення має взаємодія цілої низки несприятливих факторів. Зміна соціальних умов, економічна депресія призвели до значного збільшення числа осіб, які перебувають у стані хронічного стресу, що сприяє зриву адаптивних механізмів та неадекватній реакції на агенти довкілля. До цього додалося значне хімічне забруднення атмосфери, води, землі міндобривами, отру­тохімікатами, повітря - викидами автотранспорту, промислових підприємств.

В останні роки показано, що вихлопні гази, тютюновий дим за раху­нок вмісту в них таких полютантів, як N0₂, S0₂ або NO, підсилюють функцію Т-хелперів 2-го типу і продукцію Ig. Крім того, впливаючи на епітеліальні клітини повітроносних шляхів, вони сприяють їх активації і продукції прозапальних цитокінів (ІЛ-8, альфа-ПНФ, ІЛ-6), що, у свою чергу, чинять токсичну дію на епітеліальні клітини, які сприяють розвит­ку алергічного запалення.

Вплив різноманітних зовнішніх не алергенних несприятливих факторів на повітроносні шляхи полегшує виникнення і клінічні прояви алергічних захворювань (зокрема бронхіальної астми). Точкою дії цих факторів мо­жуть бути епітеліальні клітини. Епідеміологічні дослідження показали, що періоди збільшення вмісту в повітрі полютантів (таких як N0₂ або S0₂) збігаються з періодами загострення бронхіальної астми, що пояс­нюється активацією полютантами епітеліальних клітин бронхів з утво­ренням і секрецією з них прозапальних цитокінів: інтерлейкіну -8, пухлинонекротизуючого фактора тощо.

Частки вихлопних газів також активують епітеліальні клітини повітро­носних шляхів із вивільненням прозапальних цитокінів.

Нарешті, відомо, що тютюновий дим у суттєвих концентраціях чи­нить токсичну дію на епітеліальні клітини повітроносних шляхів.

В останні роки доведене важливе значення, як факторів розвитку схильності до алергії, особливостей поведінки матері у період вагітності та пологів. Вплив на материнський організм у період вагітності паління (у тому числі пасивного), алкоголю, наркотиків, лікарських засобів, інфекцій, деяких продуктів харчування, психоемоційних стресів створю­ють умови, що сприяють виникненню схильності майбутньої дитини до алергії.

До цього можна додати наступні фактори:

1. Особливості харчування в дитячому віці, зокрема, ранній перехід на штучне вигодовування;

2. Порушення режиму харчування у дорослих (нерегулярний прийом їжі, порушення співвідношення між кількістю харчових продуктів, зло­вживання одним видом харчування тощо);

3. Супутні захворювання і рівень здоров'я в цілому.

З вищенаведеного зрозуміло, що алергічні захворювання відносять­ся до групи мультифакторіальних захворювань, тобто у виникненні їх мають значення як фактори довкілля, так і фактори спадковості і кон­ституції. Правильно вважати, що алергічні захворювання суттєво часті­ше виникають у осіб з алергічною спадковістю під впливом провокую­чих (тригерних) факторів оточуючого середовища. Це можна проілюст­рувати на прикладі полінозів. Відомо, що після захоплення макрофагами антигени пилку запускають імунну реакцію. Одначе доведено, що для напрацювання потрібної кількості протипилкових антитіл (клас IgE) по­трібен тривалий час - іноді до 15 сезонів пилкування. І це залежить як від особливостей імунної системи, а також органів і систем, що можуть елімінувати алергени (мукоциліарного кліренсу, фагоцитарної активності тощо), так і від аеропалінологічних особливостей певної місцевості. Вищенаведені особливості людей можуть бути генетично детерміновані чи набуті у процесі життя.

На матеріалі обстеження 111 Близнюкових пар (метод є кращим для виявлення співвідносної ролі спадковості і середовища у виникненні захворювань) було встановлено, що доля спадковості при алергічних захворюваннях складає 0,48 (Б. І. Коганом, Л. В. Міхей,1985). Це, за законами генетики, вказує, що у виникненні алергіч­них захворювань, поряд з факторами спадковості, приблизно рівне зна­чення мають і фактори довкілля.

У перебігу алергічних реакцій умовно можна виділити три фази: імунологічну, патохімічну та патофізіологічну (ці стадії можуть збігатися в часі).

Алергія – це прояву підвищеної чутливості імунної системи організму до алергену (антигену) при повторному з ним контакті, що клінічно характеризується ушкодженням у першу чергу тих тканин організму, через які проникає алерген: слизуватої оболонки бронхів, харчового каналу, носової порожнини, шкіри, конъюнктивы.

Уперше термін «алергія» був запропонований в 1906 р. австрійським педіатром К. Пірке для визначення змін реактивності, що він спостерігав у дітей при сироватковій хворобі й інфекційних захворюваннях.

Для розвитку (імунної) алергійної реакції необхідні наступні етапи:

1.Наявність первинного контакту імунної системи організму з алергеном (антигеном).

2.Наявність певного інтервалу часу для зміни реактивності розвитку імунної відповіді (виникнення сенсибілізації), що закінчується утворенням антитіл і/або цитотоксичних сенсибілізованих Т-лімфоцитів.

3.Наявність повторного контакту з тим же (специфічним) алергеном-антигеном.

4.Розвиток характерних клінічних проявів, тобто розвиток власно алергійної реакції, що приводить до ушкодження тканин.

Виділяють три стадії алергійної реакції:

1.Імунологічна стадія – триває від моменту первинного контакту імунної системи з алергеном до розвитку сенсибілізації.

2.Патохімічна стадія – включається при повторному контакті імунної системи зі специфічним алергеном і характеризується вивільненням великої кількості біологічно активних речовин.

3.Патофізіологічна стадія – характеризується порушенням функціонування кліток і тканин організму аж до їхнього ушкодження під впливом біологічно активних речовин, виділених імунною системою під час патохімічної стадії.