4.6. Забезпечення доказів

Враховуючи роль у реалізації принципу змагальності у за­безпеченні відшукання істини у справі, статті 10, 60, 131 ЦПК України надають право і зобов'язують сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, подати свої докази або повідо­мити про них суд до початку судового засідання щодо розгля­ду справи. Належні докази у справі не завжди мають у розпо­рядженні заінтересовані особи, на яких покладено обов'язок доказування певних обставин у справі, а у їх процесуальних противників чи інших осіб, які не є учасниками процесу, і їх подання, якщо не вжити необхідних заходів, згодом стане ут­рудненим або неможливим, вони можуть зникнути або заги­нути. З метою запобігання настанню таких наслідків ЦПК Ук­раїни передбачений інститут забезпечення доказів (стат­ті 133-135), тобто вжиття судом термінових заходів до за­кріплення у визначеному процесуальному порядку фактич­них даних з метою використання їх як доказів при розгляді цивільних справ.

Підставою для забезпечення доказів є побоювання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що подання потрібних доказів стане згодом неможливим або утрудненим (ст. 133 ЦПК України). Ці особи наділені правом звернутися під час розгляду справи до суду — як до, так і після подання позовної заяви про забезпечення доказів. У випадку подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви, заявник має подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. При неподанні позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпе­чення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а та­кож збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів. У заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтвер­джені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що по­дання потрібних доказів може стати неможливим або усклад­неним, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити (ст. 134 ЦПК України).

Заява про забезпечення доказів розглядається у п'ятиден­ний строк відповідно судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено — судом, у районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. При обґрунтованості заяви, а та­кож, коли не можна встановити, до кого позивач може згодом пред'явити позов, заява про забезпечення доказів розгля­дається тільки з участю заявника. Розглянувши заяву, суд (суддя) постановляє ухвалу про за­безпечення доказу, в якій зазначає порядок і спосіб її вико­нання або відмовляє у забезпеченні доказу.

Забезпечення доказів можливе лише передбаченими ч. 2 ст. 133 ЦПК України способами: допитом свідків, призначен­ням експертизи, витребуванням та оглядом письмових і речо­вих доказів. На ухвалу суду (судді) про відмову забезпечити докази може бути подано скаргу, яка не зупиняє її виконання і не перешкоджає розгляду справи (ч. 4 ст. 135 ЦПК України). Самостійний процесуально-правовий порядок забезпечен­ня доказів встановлений ч. З ст. 53 Закону України «Про вне­сення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р. № 2627-ІП. Зазначена норма включена до змісту статті, що має назву «Способи за­безпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав», але аналіз свідчить, що нею врегу­льовані також питання забезпечення доказів з цих категорій справ.

Таке забезпечення можливе, якщо відповідач у справі, що виникла з порушених авторських чи суміжних правовідно­син, відмовляє у доступі до необхідної інформації чи не забез­печує її надання у прийнятний строк, робить перешкоди у здійсненні судових процедур, або з метою збереження відповідних доказів щодо інкримінованого порушення (особ­ливо у випадку, коли будь-яке відстрочення може завдати не­поправної шкоди особі, яка має авторське право, суміжні пра­ва) або коли є очевидний ризик того, що доказ буде знищено, то суд або суддя одноособово мають право за заявою, поданою заявником, вжити тимчасових заходів до пред'явлення позо­ву або до початку розгляду справи за участю іншої сторони (відповідача).

Тимчасові заходи забезпечення встановлені такі: а) огляд приміщення, в якому як припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням авторського права, суміжних прав; б) накладення арешту і вилучення всіх примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних ви­конань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, засобів обхо­дження технічних засобів захисту, а також матеріалів і облад­нання, що використовуються для їх виготовлення і відтворен­ня; в) накладення арешту і вилучення рахунків та інших до­кументів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушу­ють або створюють загрозу порушення (чи підтверджують на­міри вчинення порушення) авторського права, суміжних прав. Заява про вжиття тимчасових заходів розглядається тільки за участю заявника у дводенний строк з дня її подання, про що постановляється ухвала.

Ухвала про задоволення заяви щодо вжиття тимчасових за­ходів підлягає негайному виконанню в порядку, встановлено­му для виконання судових рішень, органом державної вико­навчої служби за участю заявника.

26