4.4. Речові докази

Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 65 ЦПК України). Вони сприймаються візуа­льним шляхом або їх зміст може бути пізнаним за допомогою експертизи. Похідні (опосередковані, копії) речові докази ви­користовуються в обмежених випадках як копії, зліпки, відбитки зовнішніх, поверхневих властивостей первинних ре­чових доказів, що можуть бути відтворені шляхом відбитків пальців, взуття, протектора автомобільних покришок тощо. Отже, у речових доказах поєднуються, як правило, процесуа­льна форма і джерело відомостей про факти. Так, ч. 2 ст. 65 ЦПК України відносить до речових доказів магнітні, елек­тронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Речові докази у судовій практиці у цивільних справах вико­ристовуються обмежено і в основному є предметами спору. Це — докази у справах, у яких оспорюється якість їх виготов­лення за договором підряду, у справах про відшкодування за­вданої шкоди псуванням майна тощо. їх місцезнаходження ма­тиме доказове значення при розгляді вендикаційних позовів.

У багатьох випадках не допускається можливість викорис­тання речових доказів без фіксації їх зовнішніх ознак у письмових доказах. Наприклад, у комерційному акті, що складається організацією залізничного транспорту для під­твердження псування вантажу зазначаються відомості про пломби, пошкодження яких також фіксується в акті як у письмовому доказі.

Подання та витребування речових доказів і вирішення пи­тання про відповідальність за їх неподання провадиться у по­рядку, встановленому статтями 131, 137 ЦПК України. Спо­собами забезпечення судом доказів є допит свідків, призна­чення експертизи, витребування та огляд доказів (ч. 2 ст. 133 ЦПК України). Зберігаються речові докази у справі або за ок­ремим описом здаються до камери схову речових доказів. Речі, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за місцем їх знаходження; вони мають бути докладно описані і опечатані, а в разі потреби — сфотографовані. Суд вживає за­ходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані (ст. 139 ЦПК України). Передбачений поря­док не застосовується, якщо речовими доказами є продукти та речі, що швидко псуються. Вони негайно оглядаються судом з повідомленням про призначений огляд осіб, які беруть участь у справі. Для огляду речових доказів може бути залучено свідків, перекладачів, експертів, спеціалістів, а також здійс­нено фотографування і відеозапис (ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Після огляду вони повертаються особам, від яких були одер­жані.

Досліджуються речові докази у судовому засіданні шляхом особистого огляду судом (іпзресііоп осиіагіз), а також пред'явлення для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а у необхідних випадках — також експертам, спеціа­лістам і свідкам. Залучення свідків до участі в огляді речових доказів викликано необхідністю встановлення належності їх до справи і достовірності підтверджуючих ними обставин. Але, якщо для встановлення змісту речового доказу необхідні спеціальні знання (неякісне виготовлення, псування тощо), суд може залучити до їх огляду експерта. Особи, яким пред'явлені для ознайомлення речові докази, можуть зверну­ти увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до журналу судового засідання (ст. 187 ЦПК України). Огляд речових доказів, які не можуть бути достав­лені до суду, провадиться за місцем їх знаходження судом, що розглядає справу, або іншим судом у порядку виконання до­ручення щодо збирання доказів (ст. 132 ЦПК України). Про проведення огляду повідомляються особи, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — свідки, спеціалісти і екс­перти. Про наслідки проведення огляду на місці і про зміст процесуальних дій, що виконувалися, складається протокол, який підписується усіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі вкладені або завірені під час огляду плани, креслення, знімки тощо.

Об'єктивність протоколу забезпечується правом осіб, які беруть участь в огляді на місці, робити свої зауваження щодо протоколу огляду (ч. 5 ст. 140 ЦПК України). У судовому засі­данні при оголошенні протоколу огляду речових доказів на місці особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояс­нення з приводу цих протоколів (ч. 2 ст. 187 ЦПК України).

Оцінка речових доказів провадиться за правилами ст. 212 ЦПК України. Повернення речових доказів особам, від яких вони були одержані, і передання особам, за якими суд визнав право на речі, провадиться після набрання рішенням у справі законної сили. Якщо речовими доказами були предмети, які за законом не можуть бути у володінні громадян, вони переда­ються відповідним державним установам або організаціям. В окремих випадках речові докази після огляду та досліджен­ня їх судом можуть бути до закінчення справи повернуті осо­бам, від яких вони були одержані, якщо останні про це про­сять і якщо задоволення такого клопотання можливе без шко­ди для розгляду справи (ст. 142 ЦПК України). Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження здійснюється у порядку, передбаченому ст. 188 ЦПК України.