4.5. Висновки експертів

За визначенням ч. 1 ст. 53 ЦПК України експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини спра­ви і дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються її спеціальних знань.

Експертами є особи, які мають спеціальні знання в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла і залучаються судом до участі в цивільному процесі з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вони повинні мати не лише спеціальні знання, а й бути спеціалістами високої кваліфіка­ції, авторитетами у конкретній галузі науки, техніки, мис­тецтва, ремесла.

Експертиза — це дослідження на вимогу суду поданих ним об'єктів, яке провадиться експертами, які мають спеціальні знання, на науковій основі з метою одержання даних про фак­ти, що мають значення для правильного вирішення справи. Здійснюється воно у визначеному процесуальному порядку з додержанням встановлених процесуальним законом правил. Це спосіб дослідження, виявлення і пізнання фактичних об­ставин, тобто науковий, дослідницький шлях до висновків про фактичні обставини у справі, наявність (відсутність) яких фіксується у висновках експертів. Отже, висновок експерта — докладний опис проведених експертом досліджень, зроблених у результаті них висновків та обґрунтовані відповіді на питан­ня, поставлені судом (ст. 66 ЦПК України).

Питання про необхідність застосування спеціальних знань для одержання даних про факти, необхідних для вирішення справи, і обов'язкове призначення експертизи вирішує суд на заяву осіб, які беруть участь у справі (статті 143, 145 ЦПК Ук­раїни). Спеціальними знаннями, необхідними для призначен­ня експертизи у цивільному процесі, вважаються такі, що не належать до правових знань, загальновідомих узагальнень, які випливають з досвіду людей, тобто такими, якими володіє лише вузьке коло фахівців. За змістом спеціальні знання різ­номанітні, тому в цивільному процесі застосовуються різні ви­ди експертиз: медична, економічна, екологічна, бухгалтерсь­ка, технічна, криміналістична, графічна, біологічна тощо.

Експертизу може бути призначено судом за заявою осіб, які беруть участь у справі, і на вимогу закону. Так, відповідно до ч. 1 ст. 239 ЦПК України суд повинен ініціювати призначен­ня гудово-психіатричної експертизи для встановлення пси­хічного стану фізичної особи у справах про визнання її не­дієздатною. Призначення експертизи є обов'язковим за клопотанням обох сторін або однієї зі сторін, якщо у справі не­обхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров'я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відпо­відних документів і неможливо їх одержати (ст. 145 ЦПК Ук­раїни).

На заяву осіб, які беруть участь у справі, суд може поклас­ти проведення експертизи у відповідній судово-експертній ус­танові і доручити її конкретному експерту (ч. 4 ст. 143 ЦПК України).

Проведення експертизи може бути доручено як фахівцям відповідних установ, так і іншим фахівцям, будь-якій особі, яка володіє необхідними знаннями для надання висновку. Ек­спертами може бути призначено кілька осіб. Відповідно до по­станови Пленуму Верховного Суду України «Про судову екс­пертизу в кримінальних і цивільних справах» від ЗО травня 1997 р. № 8 судова експертиза у цивільних справах здійс­нюється державними спеціалізованими установами та відом­чими службами, до яких належать науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони Ук­раїни, Служби безпеки України, а також на підприємницьких засадах на підставі дозволу (ліцензії) або за разовими договора­ми громадянами, за наявності у них свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною спеціальністю, виданого Міністерством юстиції України або Міністерством охорони здоров'я України відповідно до їх повноважень. Керівник спеціалізованої експертної установи, на яку покла­дено здійснення експертизи, має право доручити проведення експертизи одному або кільком експертам, створювати комісії експертів, якщо судом не визначено конкретних експертів. За наявності домовленості сторін про залучення експертами пев­них осіб, суд має призначити таких осіб. Особи, які беруть участь у справі, мають право сформулювати і подати до суду питання для експертизи, але їх кількість і зміст остаточно ви­значається судом, який може відхилити питання осіб, які бе­руть участь у справі, мотивуючи це у своїй ухвалі.

Призначення експертизи можливе у стадії провадження у справі до судового розгляду. В ухвалі про призначення експертизи зазначається: підстави та строк проведення експерти­зи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої дору­чається проведення експертизи; об'єкти, які мають бути до­сліджені; перелік матеріалів, що передаються для досліджен­ня, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. При призначенні експертизи експертам кількох установ, в ухвалі зазначається найменування провідної установи. Провідною визнається експертна установа, якщо проведення експертизи доручається експертній установі та особі, яка не є працівни­ком цієї установи (ст. 144 ЦПК України).

Для забезпечення об'єктивності і безсторонності функції експерта експертизу не можуть виконувати особи, які є члена­ми сім'ї або близькими родичами сторін, інших осіб, які бе­руть участь у справі; якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в наслідках справи; які знаходяться або знахо­дилися раніше у службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, тощо (статті 20, 22 ЦПК України). Особа, яку призначено експертом, зобов'язана з'явитися на виклик суду, провести повне дослідження і дати обґрунтуван­ня та об'єктивний письмовий висновок щодо поданих на її розгляд питань. Для цього експерт має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь у її розгляді судом, просити суд про надання йому додаткових матеріалів. Експерт має право відмовитися від надання висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку. Експерт, який злісно ухиляється від явки до суду або відмовляється без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, або подав завідомо неправдивий висновок, несе відповідальність за статтями 384 і 385 КК України (частини З, 6, 10, 12, 13 ст. 53 ЦПК України). Експерт надає мотивований висновок у письмовій формі, який приєднується до справи. Висновок експерта — це пись­мове викладення даних про обставини, що мають значення для справи, які встановлені ним на підставі спеціальних знань і одержаних у результаті проведеного експертного до­слідження матеріалів справи.

Висновок експерта повинен містити докладний опис прове­дених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрун­товані відповіді на поставлені судом питання. У випадку при­значення кількох експертів, останні мають право радитися між собою і якщо дійдуть до одного висновку, вони всі підпи­сують його. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта, складає окремий висновок (частини 2, 3 ст. 147, ч. 2 ст. 148 ЦПК України).

У теорії і практиці цивільного процесу виділяються такі види висновків експерта: категоричний (позитивний або нега­тивний); вірогідний, про неможливість відповісти на постав­лені питання за наявності вихідних даних; умовний. Вірогідний висновок не може бути прямим доказом і на ньому не може ґрунтуватися судове рішення. Умовними висновками експерта є такі, у яких формулюються різні категоричні вис­новки залежно від того, які фактичні дані, покладені в обґрунтування висновків, будуть доказані в судовому засі­данні.

Процесуальний порядок дослідження висновку експерта забезпечується шляхом особистого і безпосереднього сприй­мання висновку експерта судом та іншими особами, які бе­руть участь у справі. Письмовий висновок експерта оголо­шується у судовому засіданні. Суд має право запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до журналу судового засідання. Для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені запи­тання особами, які беруть участь у справі, а також судом у по­рядку, встановленому ст. 189 ЦПК України. Роз'яснення і до­повнення висновку, викладені письмово, приєднуються до справи. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється за правилами ст. 212 ЦПК України.

До змісту оцінки включається: аналіз додержання проце­суального порядку підготовки, призначення і проведення екс­пертизи; аналіз висновку експерта за питаннями (завдання­ми), поставленими судом; аналіз повноти висновку; оцінка наукового обґрунтування висновку; оцінка наявних у виснов­ку експерта фактичних даних з точки зору їх належності і місця в системі інших доказів.

У результаті проведеної оцінки суд може визнати висновок: повним і обґрунтованим та покласти його в основу рішення су­ду; недостатньо чітким або неповним і призначити додаткову експертизу, постановляючи про це ухвалу; необґрунтованим, що викликає сумнів у його правильності, і призначити пов­торну експертизу. Суд може не погодитися з висновком екс­перта і без призначення повторної експертизи вирішити спра­ву на підставі інших доказів. Але незгода суду з висновком експерта має бути мотивована в рішенні або ухвалі (ч. 7 ст. 147 ЦПК України).