26. Антропологічні концепції причин злочинності в зарубіжній кримінології.

Одним з перших представників антропологічного напряму якого став італійський тюремний лікар-психіатр Ч. Ломброзо. Проведені Ч. Ломброзо дослідження особистості, організму осіб, що скоїли злочини, призвели до формування так званої теорії природженого злочинця. Основні ідеї цієї теорії зводилися до наступних положень: злочинцем, що є особливим природним типом, не стають, а народжуються; причина злочинності закладена не в суспільстві, а в самому злочинця; для природженого злочинця характерні особливі фізіологічні, психологічні і навіть анатомічні властивості. Незважаючи на наукову неспроможність даних положень, підтверджену численними дослідженнями, навряд чи слід оцінювати їх лише негативно. Ломброзо і його послідовники вперше приділили особливу увагу особистості злочинців, розробці антропологічного методу їх ідентифікації. Та й сама теорія природженого злочинця поступово трансформувалася в біосоціальну, що наочно проявилося в працях послідовників Ч. Ломброзо.

27. Концепції соціальної детермінації злочинної поведінки.

Соціологічний напрямок з'явився внаслідок розчарування, втрати інтересу до суто біологічних аспектів вивчення злочин­ності.Кримінологи-соціологи цікавилися, передусім, залежністю між злочинним і соціальним середовищем. Серед причин зло­чинності вони називали, передовсім, соціальні обставини, що коре­няться не стільки в порочному індивіді, скільки в порочному суспільстві. Основні принципи соціологічного напрямку: злочин - явище соціальне; злочинцями не народжуються, ними стають під упливом несприятливого середовища.

Соціологічний напрям був репрезентований теоріями соціальної дезорганізації та диференціального зв'язку.Теорія соціальної дезорганізації пояснює злочинність на соціальному рівні та ставить психологію злочинця в за­лежність від процесу функціонування суспільства загалом. Теорію диференціального зв'язку особа засвоює злочинну поведінку не тому, що має до цього схильність, а тому що бачить більше прикладів кримшаль-ної поведінки. Відтак вона запозичує негативні моделі поведінки. Причини та умови злочинності в сучасний період соціально-економічних та політичних реформ в Україні.

28. Причини та умови злочинності в сучасний період соціально-економічних та політичних реформ в Україні(таблиця)

29. Причини злочинності в містах, її аналіз та оцінка.

За даними статистики, в містах повсюди спостерігається більш високий рівень злочинності, ніж у сільській місцевості. Великі та особливо великі міста є більш криміногенними, ніж середні чи малі, причини: підвищена густина населення, що призводить до часткового погіршення умов життя,підвищена  концентрація маргінальних прошарків (бродяг, жебраків та інших), злочинців, що переховуються; збільшення стресових, конфліктних ситуацій; підвищене екологічне навантаження на людину, яке створює реальну загрозу біологічним основам життя, здоров’ю та розвитку людини.

При вивченні злочинності необхідно аналізувати всі її властивості, використовуючи для цього відповідні характеристики. Насамперед, злочинність характеризується абсолютними розмірами (обсягом). Показники обсягу являють собою кількість злочинів, зареєстрованих на території міста, району, адміністративної ділянки, а також кількість осіб, які При цьому слід пам'ятати, що кількість зареєстрованих злочинів не є адекватною кількості всіх реально вчинених. Існує так звана латентна, тобто прихована злочинність, вчинили злочини. Виражається рівень злочинності кількістю зареєстрованих у місті чи районі за певний час злочинів з розрахунку на 10 тис. населення, а щодо дрібних територіальних одиниць – на 1 тис. мешканців. При оцінці оперативної обстановки дані про структуру злочинності в конкретному місті, районі порівнюються не тільки з даними за попередній рік або за ряд років, але й з обласними або загальнодержавними показниками. Такий порівняльний аналіз дає змогу виявити місцеві особливості злочинності й пояснити їх.

30. Поняття і предмет кримінологічної віктимології.

Частина кримінологічної науки, яка вивчає потерпілого через призму його поведінки і негативних наслідків називається віктимологією.

Віктимологія (від лат.- жертва та грєцьк.-учення, що разом означає "вчення про жертву") - напрямок кримі­нології, що вивчає кількісну та якісну характеристики жертв злочинів, закономірності їхніх взаємовідносин зі злочинцями, з метою вдосконалення форм і методів запобігання злочин­ності. Предметом віктимології, а точніше кримінальної віктимо­логії, є: жертви злочинів; відносини, що пов'язують злочинця та жертву; ситуації, які передують злочину.

Завданням віктимології є встановлення більш повної картини латентної злочинності через виявлення потерпілих від невідомих або прихованих злочинів, а також удосконалення механізмів компенсації шкоди потерпілому на справедливій основі, а також є виявлення причин і умов злочинності та окремого злочину з врахуванням поведінки жертви злочину потерпілого.

Практичним завданням віктимології, як окремого вчення є розроблення окремих практичних заходів поведінки окремої особи в конкретній криміногенній ситуації, а також захист потенційної жертви злочину.

У широкому значенні віктимологія -це окрема наука, що вивчає як жертв злочинів, так і жертв певних соціальних і природних явищ (війн, стихійних лих тощо). Віктимологія ж у вузькому значенні (кримінальна віктимо­логія) - частина кримінології, тобто галузь знань про жертву злочину та її роль у генезі злочинної поведінки.

31. Завдання і практичне значення кримінологічної віктимології.

Завданням віктимології є встановлення більш повної картини латентної злочинності через виявлення потерпілих від невідомих або прихованих злочинів, а також удосконалення механізмів компенсації шкоди потерпілому на справедливій основі, а також є виявлення причин і умов злочинності та окремого злочину з врахуванням поведінки жертви злочину потерпілого.Практичним завданням віктимології, як окремого вчення є розроблення окремих практичних заходів поведінки окремої особи в конкретній криміногенній ситуації, а також захист потенційної жертви злочину.

Тобто, кримінологічна віктимологія має надати об’єктивну (реальну) інформацію про стан і тенденцію віктимізації суспільства як негативного процесу внаслідок учинення злочинів частиною членів суспільства. Кримінологічна віктимологія повинна відповісти на питання: чому, за яких обставин зокрема особа чи соціальна спільноста стає жертвою злочинного посягання. Віктимологія вивчає жертву щодо її морально-психологічнх і соціальних характеристик, які впливають на її вразливість та ситуації, що передують злочинові, а також ситуації безпосереднього вчинення злочину. Це дає змогу отримати відповіді на запитання: як у таких ситуаціях у взаємодії з по­ведінкою злочинця криміногенно-провокаційно виявляється поведінка жертви.

32. Поняття детермінації віктимології.

Віктимології (лат. victima — жертва + греч. logos — навчання, наука), навчання про жертву злочину, що передбачає комплексне вивчення потерпілого у всіх його проявах. Дослідженню піддаються потерпілий від злочину (у т.ч. від статевого злочину), зв'язок "злочинець — потерпілий", віктимність (підвищена здатність людини в силу ряду духовних і фізичних якостей при визначених об'єктивних обставинах ставати "мішенню" для злочинних зазіхань) і віктимізація (процес перетворення особи в жертву злочину). Віктимологія сьогодні - це комплексне навчання про осіб, що знаходиться в кризовому стані (жертви злочинів, стихійних лих, катастроф, економічного і політичного відчуження, біженці, соціальні організації й ін.), і мірах допомоги таким жертвам. Унікальність віктимології складається в її комплексному синергетичному і сфальцьованому підході до вивчення популяцій і кризових явищ, що лише почасти вивчалися раніше в рамках конкретних соціальних наук. Теза про те, що віктимологія як одна з наук про людину вивчає поводження, що відхиляється від норми безпеки , має достатнє число прихильників серед суспільствознавців. Недарма навіть супротивники виділення віктимології в самостійну наукову дисципліну свідчать, що "можна говорити про відносну самостійності цього наукового напрямку в рамках кримінології" .По суті справи, дана дисципліна служить осмисленню нових взаємин і динамічних зв'язків між жертвами і соціально небезпечними проявами середовища проживання, інтегруючи воєдино кращі досягнення традиційних, устояних навчань.