15. Поняття динаміки злочинності.

Динаміка злочинності- показник, який відображає зміну її рівня та структури протягом того чи того тимчасового періоду (рік, три роки та ін.). На динаміку злочинності як соціально-правове явище впливають дві групи факторів. Перша-це причини та умови злочинності, демографічна структура населення й інші соціальні процеси та явища, що впливають на злочинність. Друга-зміни кримінального законодавства, що розширюють або звужують сферу злочинних діянь.

Диференціація соціальних і правових факторів впливає на статистичну криву злочинності, необхідну для об'єктивної оцінки реальних змін у її динаміці та прогнозі. Зниження чи зростання рівня злочинності відбуваються в результаті як реальних соціальних змін рівня та структури злочинності, так і в результаті правових змін у законодавчій характеристиці кола кримінально-караних діянь, у повноті реєстрації та в інших юридичних факторах.

До основних показників динаміки відносять:

Рівень ряду - це показник абсолютної величини, рівня певного періоду, що відображений у конкретному ряді. Абсолютний приріст (зниження) — це різниця між рівнями минулого та попереднього періодів, відображена в абсолют­них показниках. Темп росту (зниження) - відсотковий показник рівня минулого періоду до рівня попереднього, що береться як базовий (ланцюговий спосіб). Темп приросту (зниження) - відсотковий показник відношен­ня приросту (зниження)

16. Структура злочинності.

— це внутрішня, притаманна їй ознака, що розкриває її будову, окремі складові частини в за­гальній їх сукупності за визначений відрізок часу та на визначеній території. Від того, яка структура злочинності, залежить і "напрямок головного удару" в боротьбі з нею. Аналізуючи структуру злочинності, необхідно виходити із суті та змісту самого соціального явища; розглядати злочинність у всій її різнобарвності, беручи до уваги той факт, що злочинність перебуває в постійному русі та зміні, котрі зумовлюють і змінюють деякі аспекти; розкрити зв'язки та зумовленості різних видів структури як між собою, так і з іншими базовими й надбудовними суспільними явищами; досліджувати не тільки теоретичну, але й практичну значущість відповідного виду структури, зважаючи на поліпшення боротьби зі злочинністю.Основним показником структури злочинності є питома вага. Питома вага — це співвідношення частини злочинності до її загальної кількості: Основні показники структури злочинності такі:- співвідношення видів злочинів за їхньою класифікацією, поданою в Особливій частині КК; -питома вага найпоширеніших злочинів; співвідношення видів злочинів за домінантною мотиваційною спрямованістю (насильницькі, корисливі, корисливо-насильницькі та необережні);-питома вага злочинності неповнолітніх; питома вага рецидиву;-"географія" злочинності "вуличні" злочини;- транснаціональні злочини.

17. Поняття особистості злочинця.

В кримінології особа злочинця розглядається в основному також в 2-ох основних феноменах:

явище соціальне; явище біологічне. Основною соціальною сутністю особи злочинця є така риса як суспільна небезпечність. Суспільна небезпечність особи визначається: характером скоєного злочину; тяжкістю злочину; - мотивацією. Особа злочинця – це сукупність соціально значимих ознак, зв’язків і відносин, які характеризують людину, винну в порушенні норм кримінального права. З цього визначення випливають такі висновки, що саме негативні соціальні умови формують особу злочинця, що проявляється у факті вчинення злочину. До уваги треба брати як криміногенні фактори, що відбилися у свідомості особи і сформували в неї здатність вчинити злочин, так і ті, які сприяли вчиненню конкретного злочину. У кримінально-правовому аспекті особа злочинця виникає після визнання її судом винною та вступу вироку суду в законну силу і триває до моменту відбуття покарання та погашення (зняття) судимості. Визнання конкретної особи злочинцем можливе лише після та у зв'язку з вчиненням злочину. Початковий момент появи "особи злочинця" збігається з фактом вчинення злочину.Вона припиняє своє існування після відбуття засудженим покарання за вчинений злочин, а саме після досягнення цілей покарання, після втрати ним властивості суспільної небезпечності

18. Характеристика особистості злочинця.

Особі злочинця притаманна система ознак, властивостей, рис, які визначають її як людину, що вчинила злочинСоціально-демографічні ознаки особи злочинця охоплюють стать, вік, освіту, місце народження та проживання, громадянство, рід занять, стаж роботи, сімейний стан, належність до певної соціальної групи й інші відомості демографічного характеру. Кримінально-правова характеристика особи злочинця - це дані не лише про склад скоєного злочину, але й спрямованістьсть і мотивацію злочинної поведінки, одноосібний або груповий характер злочинної діяльності, форму співучасті (виконавець, організатор, підмовник, пособник), інтенсивність кримінальної діяльності, наявність судимостей тощо. Кримінально-правові ознаки особи злочинця набувають прояву в деяких формах дозлочинної поведінки та найбільш повно виражені в учиненому ним злочинові (злочинах). Соціально-рольові характеристики розкривають функції індивіда, зумовлені його становищем у системі наявних суспільних відносин, належність до певної соціальної групи, взаємодію з іншими людьми й організаціями в різних сферах громадського життя (робітник або службовець, виконавець чи керівник, неодружений або глава сім'ї, працездатний чи непрацездатний, тощо. Риси правової та моральної свідомості особи охоплюють її світогляд, духовність, погляди, переконання, установки гіннісні орієнтації.Соціально-психологічна характеристика особи злочинця Будь-яка соціальна реакція людини, весь лад її життя залежить від тих особливостей особи, що сформувалися на базі її психічних станів і процесів під час набуття власного соціального досвіду: від спрямованості її особистості, мотиваційної сфери, від потреб і прагнень, установок та інтересів, тобто від системи її ставлень до дійсності

19. Значення психіатричних та генетичних відхилень.

На злочинну поведінку можуть впливати психічні аномалії особи. Проте, вважається, що психічні аномалії, здебільшого, не успадковуються, а набуваються, тобто мають соціально зумовлене походження внаслідок упливу сім'ї, форм виховання, ситуації в колективі тощо. В боротьбі зі злочинністю осіб, які мають психічні аномалії, необхідно вживати заходів як правового, так і медичного характеру.

Генетичні й інші біологічні, фізіологічні відхилення, звичайно, певною мірою впливають на поведінку людини. Це безперечний факт, який, однак, вимагає правильного тлумачення. Отож вказані негативні особливості, що не виключають осудності особи, є соціально зумовленими, їхній характер залежить від соціальних факторів, адже особистість формується під провідним упливом соціального середовища. Генетично успадковується темперамент, від якого значно залежить характер людини, зокрема, така його особливість, як залежність поведінки від зовнішнього впливу. Успадковує людина й інтелектуальні та інші здібності, талант, обдарованість. Підструктура біологічно зумовлених рис особи - темпераменту, здібностей, типу нервової системи, а також патології психіки - бере дійову участь у процесі саморегуляції, а іноді навіть є визначальною. Деякі види психопатії за певних умов визначають протиправну поведінку особи, а патологічні відхилення психіки зумовлюють підвищений ризик насильницьких посягань на життя, здоров'я, честь і гідність інших.