7. Методи кримінологічних досліджень.

Кримінологічних дослідженнях використовують загальнонаукові та спеціальні методи

До загальнонаукових методів належать: аналіз і синтез; індукція, едукція;узагальнення;абстракція; експеримент; формалізація; аналогія; історичний підхід; системний підхід; моделювання; математичні методи. Окремі наукові методи кримінологічних досліджень – це способи та прийоми конкретного дослідження об’єкта чи процесу з метою його оптимального регулювання. До окремих наукових методів належать: аналітичне обстеження (групування, ранжирування); соціологічне обстеження (конвент-аналіз, вибірка, експертні оцінки); соціологічні методи (анкетування, інтерв’ювання); Аналітичне обстеження статистичних даних про злочинність – це групування злочинів. Статистичне групування – це розподіл одиниць сукупності на однорідні групи, що якісно розрізняють між собою за тими чи іншими істотними для певного дослідження ознаками. Основне завдання групувань у кримінологічному дослідженні – відбити найбільш повний і всебічний кількісний бік у нерозривному зв’язку з якісним, що дозволить показати об’єктивну характеристику злочинності, особи злочинців, жертв злочинів, причини та умови вчинення злочинів і реакції держави та суспільства на них. Статистичне ранжирування злочинів здійснюється за ознакою суспільної небезпеки в плані виявлення ефективності застосування кримінально-репресивних заходів. Соціологічне обстеження – це метод дослідження суспільних процесів і явищ. Статистичні методи – це опитування у вигляді анкетування та інтерв’ювання.

8. Поняття злочинності, її види та елементи.

Злочинність–складне явище, яке являється перед нами перш за все у вигляді різних злочинів. Злочинність–це соціальне явище, яке виникло в умовах формування соціально - неоднорідного суспільства, вона притаманна всім народам, державам суспільства, та проявляється в системі кримінально–покараних діянь, учинених на певній території і за певний період часу.

Злочинність загалом поділяється на два види: первинну (сукупність злочинів, скоєних уперше) та рецидивну (сукупність повторних злочинів). Кожний з цих видів розмежовується на: злочинність чоловіків і злочинність жінок. При подальшій класифікації злочинність і чоловіків, і жінок ділиться, у свою черіу, на злочинність дорослих та неповнолітніх осіб.

Кількісно-якісних показники, в юридичній літера­турі іменують елементами злочинності.

Злочинність, як і будь-яке інше соціальне явище, можна оцінювати за допомогою якісних та кількісних критеріїв, основними з яких є: рівень злочинності;коефіцієнти злочинності динаміка злочинності; географія злочинності; структура злочинності; характер злочинності; "ціна" злочинності; стан злочинності.

9. Кількісні показники злочинності.

Кількісні показники стану злочинності визначаються кіль­кістю злочинів, зареєстрованих на певній території за певний час, і кількістю виявлених осіб, які вчинили злочини на певній території за певний час. доцільно використо­вувати лише в аналізі стану злочинності та її динаміки в межах одного регіону, оскільки їх неможливо порівняти з відповідни­ми показниками в інших регіонах через те, що вони однобічні, тобто враховують географічні й часові межі, проте не враховують чисельності населення регіону. Рівень злочинності- це її кількісна характеристика, що вимірюється в абсолютних величинах сумою вчинених зло­чинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу на визна­ченій території.Стан злочинності – це кількісно – якісний показник явища, що характеризує його на окремій території за окремий проміжок часу у вигляді певного рівня (високого, низького, середнього).

Застосовують відносні показники—коефіцієнти (індекси) інтенсивності злочинності й злочинної ак­тивності населення.Коефіцієнт (індекс) інтенсивності злочинності—це кількість зареєстрованих злочинів на 10000 або 100000 населення регіону, яке досягло віку кримінальної відповідальності. Ціна злочинності—це економічні, соціальні, моральні, фізичні й інші шкідливі наслідки вчинених злочинів. Обчислюється цей показник за кількістю вбитих і покалічених потерпілих, пограбованих, обкрадених і принижених внаслідок вчинення злочинів; розмірами матеріальної шкоди, завданої злочинами, і витратами держави на лікування потерпілих і поновлення їх здоров'я; витратами на утримання відповідних установ і правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу із злочинністю.

10. Якісні показники злочинності.

Злочинність, як і будь-яке інше соціальне явище, можна оцінювати за допомогою якісних та кількісних критеріїв, основними з яких є: рівень злочинності;коефіцієнти злочинності динаміка злочинності; географія злочинності; структура злочинності; характер злочинності; "ціна" злочинності; стан злочинності. Стан злочинності – це кількісно – якісний показник явища, що характеризує його на окремій території за окремий проміжок часу у вигляді певного рівня (високого, низького, середнього). Географія злочинності - це розповсюдження її по різних регіонах (територіях) держави, областях, районах, містах, селищах. Виявлення та взяття до уваги територіальної різниці в географії злочинності - ключ до ефективних заходів щодо запо­бігання злочинам. При цьому стають більш видимими й конк­ретні причини злочинів, умови їх скоєння, що має не тільки пізнавальне значення, але і слугує основою для організації конк­ретної практичної діяльності.Динаміка злочинності - показник, який відображає зміну її рівня та структури протягом того чи того тимчасового періоду (рік, три роки та ін.).На динаміку злочинності як соціально-правове явище впливають дві групи факторів. Перша - це причини та умови злочинності, демографічна структура населення й інші соціальні процеси та явища, що впливають на злочинність. Друга- зміни кримінального законодавства, що розширюють або звужують сферу злочинних діянь.Структура злочинності є її якісним показником. Сутність структури злочинності полягає в описі співвідношення між гру­пами й видами злочинів, вчинених різними категоріями пра­вопорушників. Цей показник відображує співвідношення час­ток цілого..

11. Поняття латентної злочинності та обставини, що впливають на її існування.

Латентна злочинність - це сукупність передбачених кримінальним законом діянь, які з різних причин не були взяті до уваги органами внутрішніх справ, прокуратурою, службою безпеки та судом

Розрізняють латентність трьох видів: природну- це сукупність тих випадків, коли факт злочину був, але він не став відомим правоохоронним органам., штучну—факт злочину відомий, але з різних причин правоохоронні органи не ставлять його на облік, щоби створити враження успішності боротьби зі злочинністю та пограничну- факт злочину стався, але потерпілий не усвідомлює цього (приміром, пожежі, кишенькові крадіжки).

Існують об'єктивні та суб'єктивні фактори, що зумов­люють існування латентної злочинності:

• до об'єктивних належать: середовище й обставини, в яких здійснюються злочини. Приміром, специфічні недоліки у звітності та контролі, що перешкоджають розкриттю злочинів, здійснених посадовими особами; відсутність письмових і речових доказів; віддаленість від населених пунктів або людних місць при вбивствах, зґвалтуваннях, розбоях та ін.

• до суб'єктивних належать: небезпечність особи, що скоїла злочин; бажання приховати свою злочинну діяльність; небажання потерпілого повідомляти про злочин; недоліки в роботі правоохоронних органів тощо.