4. Зв'язок кримінології з іншими науками.

Особливо тісно з кримінальним правом. Кримінологія надає кримінальному праву, законодавцю і правозастосовчій практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, розробляє прогнози щодо майбутніх змін цього негативного явища. Зв'язок з кримінальним процесом полягає в тому, що суспільні відносини, які регулюються кримінально-процесуальними нормами, націлені на недопущення реально можливої та припинення розпочатої злочинної діяльності за допомогою оперативних служб кримінальної міліції чи безпосереднім застосуванням передбачених законом заходів примусу, через виявлення причин і умов вчинення конкретних злочинів. Зв'язок з кримінально – процесуальним правом полягає у визначенні процесуальних вимог щодо виявлення причин та умов злочинів, а також форм реагування на них З криміналістикою-що теоретичні висновки про детермінанти злочинів, відпрацьовані кримінологією, мають визначальне значення для методики і тактики розслідування злочинів. З кримінально – виконавчим правом -яке широко використовує висновки кримінології в процесі виправлення засуджених, попередження вчинення ними нових злочині. З адміністративним правом - адміністративне право вивчає правопорушення, передбачені КУпАП. Кримінально-правова статистика, як і кримінологія, вивчає масові суспільні явища: сукупність (систему) злочинів, учинених за певний час на певній території; осіб, які їх уганя­ють; допомагає з'ясувати причини й умови вчинення злочинів, а також намітити систему заходів профілактики злочинів тощо.Взаємодія з педагогікою важлива при до­слідженні злочинів неповнолітніх, жінок, побутових і рецидив­них злочинів. З психологічними науками.

5. Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.

Кримінологія є порівняно молодою наукою, як самостійна наука, вона сформувалась у другій половині 19 ст. на базі кримінального права.

З часом поняття кримінології отримало ширше значення, сьогодні воно означає науку про злочинність. Початком розвитку кримінології як науки вважають працю Ч.Беккарія (1738-1794) “про злочини і покарання”(1764)., у якій він сконцентрував увагу на проблемі злочину. В Україні з 1991 р. почався перехід від тоталітарної держави до правової саме життя висунуло перед сучасною українською кримінологією низку складних завдань. При Академії правових наук України в 1995 р. створено Науково-дослідний інститут вивчення злочинності.У1998 р. було створено Кримінологічну асоціацію України, завдання якої - об'єднання та координація зусиль учених і практич­них працівників задля розвитку кримінології.ЗО листопада 2000 р. в м. Києві пройшов 1-й з'їзд кримінологів України. ,який визнав за необхідне підвищити рівень координації наукових досліджень кримінологічного напрямку, удосконалити кримінологічну підготовку кадрів працівників судових та правоохоронних органів; визначити перспективи розвитку кримінологічних до­сліджень та їхнього організаційного, інформаційного та методичного забезпечення і т.п.Працюють відомі вітчизняні кримінологи—Глушков, О. Джужа, А. Закалюк, О. Костенко, та ін

6. 6.Система курсу кримінології. Система кримінології прямо залежить від її предмета, відображає його структуру, оскільки особливістю наукових знань є їхній логічно упорядкований, систематизований виклад. Система науки кримінології базується на двох підста­вах: предметі дослідження та рівні узагальнення науково-практичної інформації.За предметом дослідження кримінологія складається з 4 частин: 1) учення про злочинність; 2) учення про детермінацію злочинів; 3) учення про особу злочинця та жертву злочинів; 4) учення про засоби протидії злочинності.

Кримінологія поділяється на загальну й особливу частини. Заг. частина вивчає загальнотеоретичні проблеми злочинності. Це поняття кримінології як науки, її предмет, завдання, функції, система, методологія та методика досліджень, історія розвитку кримінології та аналіз її основних теорій. У заг.частині наводиться визначення злочинності, вивчаються її кількісні та якісні показники, аналізується проблема причин та умов злочинності. Значне в заг.частині відводиться особі злочинця й механізму злочинної поведінки, а також питанням, віктимо­логії та суїциду, кримінологічного планув.

та прогноз., протидії злочинності. В особл. частині міститься кримінологічна хар-ка різних видів і груп злочинів: корисливої та насильни­цької злочинності, професійної і організованої, рецидивної та економічної, злочинності неповнолітніх, жінок, злочинності в місцях позбавлення волі та ін.