1. Предмет кримінології та його характеристика.

Кримінологія (грецьк. – криміно – злочин; логос – наука) – наука про злочинність.Кримінологія як самостійна дисципліна і наука має свій предмет до якої входить чотири основних групи явищ:

1. Злочинність та її характеристики;- злочинність вимірюється такими кількісно-якісними показниками, як рівень, структура, динаміка, характер і географія

2. Особа злочинця постає як система демографічних, соціально-рольових, психологічних та інших властивостей особи, що вчинили суспільно-небезпечне кримінально-каране діяння. Щоб пізнати детермінанти злочинності, потрібно розкрити механізм злочинної поведінки, а це неможливо зробити, не вивчивши особу злочинця, вплив її індивідуальних властивостей на характер скоєння злочину.

3. Причини та умови злочинності;- є сукупністю економічних, соціальних, ідеологічних, психологічних, правових, організаційно-управлінських та інших обставин, які зумовлюють (детермінують) злочинність як свій наслідок (детермінанти) злочинності вивчаються на різних рівнях: злочинності в цілому, окремих видів злочинів, конкретного злочину

4. Профілактика та попередження злочинності. – це специфічний вид соціального управління в суспільстві за допомогою якого можна стримувати злочинність на мінімально можливому рівні впливаючи на причини і умови які її породжують. Запобігання злочинності є системою державних і громадських заходів, спрямованих на усунення чи нейтралізацію детермінант злочинності та корекцію поведінки осіб, схильних до правопорушень.

2. Функції кримінології.

а) описова. Кримінологія виявляє і фіксує певні факти соціальної дійсності, пов'язані зі злочинністю, відображає їх властивості і ознаки, дає їх науковий запис; б) пояснювальна. Розкриваючи на основі емпіричних даних і теоретичних положень суть досліджуваних об'єктів, кримінологія дає їм наукове пояснення; в) прогностична. Вивчаючи тенденції розвитку кримінологічно значущих процесів та явищ, кримінологія прогнозує їх майбутній стан;

г) практично – перетворювальна. Кримінологічні пояснення і прогнозування так чи інакше підпорядкуванні інтересам наукового управління соціальними, пов'язаними з протидією злочинності. Тому боротьба зі злочинністю ніби фокусує всі інші проблеми кримінології. У цьому полягає практично – перетворювальна функція науки, оскільки кримінологічні знання лише тоді мають цінність, коли вони слугують для суб'єктів профілактики злочинів керівництвом до дії.

3. Методологія та завдання кримінології.

Методологія у більшості юридичних і неюридичних наук – це окремий специфічний розділ, в якому характеризується структура, логічна організація, методи та засоби певного виду діяльності. Кримінологічних дослідженнях використовують загальнонаукові та спеціальні методи. Загальнонаукові методи – це загальні способи і шляхи дослідження процесів і явищ, визначення тенденцій їх змін, що використовуються в різних галузях наукового знання: це: аналіз і синтез; індукція, едукція; узагальнення; абстракція; експеримент; формалізація; аналогія; історичний підхід; системний підхід; моделювання; математичні методи.. Окремі наукові методи кримінологічних досліджень – це способи та прийоми конкретного дослідження об’єкта чи процесу з метою його оптимального регулювання. це: аналітичне обстеження (групування, ранжирування); соціологічне обстеження (конвент-аналіз, вибірка, експертні оцінки); соціологічні методи (анкетування, інтерв’ювання. Основними завданнями кримінології є:

1) здобуття достовірних знань про те, що становить її предмет; 2) виявлення та аналіз факторів (чинників), які детермінують (обумовлюють) злочинність; 3) встановлення процесу формування особи злочинця та жертв злочинів; 4) розробка засобів протидії злочинності та запобігання злочинній поведінці з боку окремих осіб