- •І. Вступ
- •Іі. Огляд літератури
- •Визначення хвороби
- •Морфологія вірусу сказу
- •Епізоотична ситуація зі сказу в Україні
- •Епізоотологія хвороби
- •Патогенез
- •Клінічні ознаки та перебіг хвороби
- •Патологоанатомічні зміни
- •Лабораторна діагностика
- •Диференційна діагностика
- •Лікування
- •Профілактика та заходи боротьби
- •Ііі. Власні дослідження
-
Клінічні ознаки та перебіг хвороби
У собак інкубаційний період триває від кількох днів до кількох місяців (у середньому 2-8 тижнів)Спостереження свідчать, що тривалість інкубаційного періоду великою мірою пов’язана з місцем та характером укусу: чим багатша на нервові волокна тканина, чим глибша рана та ближче до голови, тим коротшим є інкубаційний період. На його тривалість впливають також вид, вік тварини, резистентність організму, кількість і вірулентність вірусу, що проник під час укусу.
Перебіг хвороби, як правило, має три стадії: продромальну, стадію збудження та стадію парезів і паралічів. Під час першої стадії, яка може тривати від 12 годин до трьох діб, відмічається підвищена чутливість тварини до світла, шумів, спотворення апетиту, підвищення температури тіла, порушення зору. У стадії збудження характерними ознаками є буйство, розлад чутливості і свідомості, інколи стопорний стан. Спостерігаються судоми, парези жувальних м’язів і м’язів глотки, звуження зіниць, часті позиви до сечовиділення. У цей період температура тіла найвища. Період триває 2-3 доби. У стадії парезів і паралічів знижується, а інколи й зовсім зникає больова чутливість. Спостерігаються парези і паралічі різних м’язів. Тварина виснажується і лежить. Порушується діяльність центрів кровообігу і дихання. Температура падає. Тварина гине. Хвороба триває здебільшого 8 — 12 діб.
При тихій формі сказу збудження виражене слабко або його взагалі не буває. Тиха форма спостерігається в разі зараження собак від лисиць, характеризується депресією, швидким розвитком паралічів, сильною слинотечею, утрудненням під час ковтання. Загибель настає на 2 - 4-ту добу хвороби.
Атипова форма характеризується підгострим перебігом. Спостерігається виснаження, атрофія м'язів, гастроентерит, а також пізні паралічі. Собаки не виявляють агресивності. Атипова форма трапляється дуже рідко.
Улуфато — особлива форма африканського сказу, при якій перебіг хвороби значно легший, ніж сказ у країнах помірного клімату, і характеризується паралічами окремих м'язів. Можливе видужання хворої тварини.
У котів хвороба проходить у буйній формі з високою агресивністю, що становить значну небезпеку для людей. Загибель котів настає на 2 - 5-ту добу після паралічу задньої частини тіла.
У великої рогатої худоби переважає тиха форма сказу. При цій формі хвороби з ротової порожнини виділяється багато слини, в ділянці укусу з'являється свербіж, виявляються парези й паралічі кінцівок, судомні скорочення окремих груп м'язів. Спостерігається часте хрипке ревіння, утруднене ковтання, часте сечовиділення. Загибель худоби настає на 3 — 6-ту добу хвороби. При буйній формі різко підвищується рефлекторна збудливість, відмічається судомне скорочення окремих м'язів. Очі витріщені, тварина непокоїться, скрегоче зубами, б'є ногами й рогами, хрипко реве, часто проявляє агресивність відносно собак, рідше — до інших тварин і людей. Напади буйства змінюються періодом спокою і повторюються через різні проміжки часу. Апетит і жуйка відсутні, з ротової порожнини виділяється велика кількість слини. Нерідко ознакою сказу у рогатої худоби є свербіння й розчухування шкіри на місці укусу. Загибель настає раптово, під час нападу буйства або при симптомах загальної слабкості, бульбарного паралічу й швидкого зниження температури тіла.
У овець хвороба триває 3-5 діб, у кіз — 8 діб, завжди закінчується паралічами і смертю. У хворих тварин спостерігається агресивність, хрипке, глухе, протяжне мекання, слинотеча, скреготання зубами, утруднене ковтання. Загибель настає на 3 - 6-ту добу хвороби.
У коней сказ спостерігається порівняно рідко. При буйній формі проявляється занепокоєнням, інколи — агресивністю, прагненням утекти. З ротової порожнини витікає багато слини, губи судо-мно стиснуті, зіниці розширені. Підсилюється статеве збудження, можливі напади судом жувальних та дихальних м'язів. Частою ознакою сказу коней є свербіж на місці укусу. Захворілий кінь нападає на тварин і людей, намагається їх укусити або вдарити, зривається з конов'язі, натикається на перешкоди, іржання стає хрипким. Напади буйства змінюються періодом пригнічення, хода стає хиткою, ковтання утруднюється, випита вода виливається назад через ніздрі. Загибель настає на 3 — 5-ту добу хвороби. При тихій формі кінь пригнічений, упирається головою в стіну або годівницю, з ротової порожнини виділяється багато слини. Розвиваються паралічі ковтальних м'язів, прогресують паралічі задньої частини тіла, настає швидка смерть.
У свиней хвороба супроводжується занепокоєнням, рохканням, сильною слинотечею. Інколи на місці укусу з'являється свербіж, на 2 - 4-ту добу після появи паралічів настає смерть.
У диких тварин найхарактернішою ознакою сказу є відсутність страху перед людьми, а також агресивність. Гідрофобії не буває. Перед загибеллю у них розвиваються парези й паралічі кінцівок.
Прояви хвороби у людини. Інкубаційний період продовжується від 10 днів до 90 днів, в окремих випадках до 1 року і більш ( найкоротший - при укусі в голову, кисті рук; найдовший - при укусах в стопи). Основні симптоми продромального періоду (тривалість 1-3 дні) — перші ознаки хвороби виявляються в місці укусу: рубець знов припухає, червоніє, з'являється свербіння і невралгічні болі по ходу нервових шляхів, найближчих до місця укусу, дратівливість, безсоння, безпричинна тривога, депресія. Через 2-3 дні, в період розпалу хвороби з'являються і прогресують розлади дихання і ковтання, гідрофобія, є найхарактернішими проявами цього періоду хвороби. При спробі пиття, а пізніше і побачивши воду, дзюрчанні її, при згадуванні про неї виникає напад гідрофобії (відчуття жаху і хворобливі спазми м'язів глотки і гортані). При цьому дихання стає хриплим, у вигляді коротких судорожних вдихів, можлива короткочасна зупинка дихання. Судоми можуть виникати вже при звуку води, що ллється, і навіть при вимовленні слова «вода», від подиху в обличчя повітря, дії яскравого світла, шуму, гучної мови, дотику до шкіри. Болісні судоми спотворюють обличчя, яке стає ціанотичним і виражає жах, зіниці разширяются, погляд спрямовується в одну точку, шия витягується. Напади тривають декілька секунд, після чого спазми м'язів проходять. В цьому періоді у хворих виникають напади бурхливого психомоторного збудження: хворі стають агресивними, дряпають і кусають себе і оточуючих, кричать і кидаються в гнівному відчаї, проявляючи нелюдську ("скажену") силу. Якщо в період нападу хворий не гине від зупинки серця або дихання хвороба переходить в паралітичну стадію. Паралітична стадія характеризується психічним заспокоєнням. Зникає страх, припиняються напади гідрофобії, з'являється можливість їсти й пити, виникає надія на одужання("зловісне заспокоєння"). Разом з цим наростають млявість, апатія, з'являються різні по локалізації паралічі кінцівок і черепних нервів. Температура тіла підвищується до 42 градусів. Смерть наступає від паралічу серця або дихального центру. Загальна тривалість хвороби 3-7 днів, в окремих випадках 2 тижні і більше.